Базові навики, які необхідні для гри на гітарі

Луганська державна академія культури і мистецтв

Реферат на тему: «Базові навики,
які необхідні для гри на гітарі»

Підготувала
студентка ІІІ курсу
спеціалізації «музичне мистецтво»
Пальчинська Віана

Київ
2023 р.

План

1. Налаштування гітари
2. Розслабляння тіла
3. Правильне положення пальців на грифі гітари
4. Виховання технічної майстерності виконавця є однією з найактуальніших проблем педагогіки.

• Види етюдів.

1. Прибираємо зайві рухи при грі на гітарі.

• Позиція великого пальця;
• Несвідомі рухи;
• Несформована координація рук;
• Психологічні фактори;

Кожна друга людина, яка хотіла навчитися грі на гітарі лишала цю справу, бо думала, що це дуже складно, потрібно багато часу та «звичайним» особам це не під силу. А це все через те, що люди обирають самостійне навчання за допомогою ютубу чи інтернету, а не звертаються до вчителя, хоча б для опанування основних (базових) знань. Вчитель не зможе вивчити все за когось, але він направить, підкаже і допоможе у навчанні та полегшить опанування навику.

Базові навики для гітаристів:

1. Налаштування гітари

Правильне налаштування інструменту зробить половину справи. Ми постійно чуємо звуки: природа, транспорт, пісні, телебачення, а мозок запам’ятовує це все. У людини є декілька видів пам’яті, а один із них – слуховий. Тож на слух модна підібрати музику, ритм та інше. Якщо інструмент буде налаштований не правильно, то гра не співпадатиме з оригіналом.

1. Розслабляння тіла

Усе у житті найкраще вийде у розслабленому вигляді тіла. Гра на гітарі – не виключення. Розслаблені руки зможуть легко пересуватися по грифі, не зроблять затиснення м’язів та дадуть красивий, плавний звук.

1. Правильне положення пальців на грифі гітари

Не грайте, як небудь. Цей пункт не розкажуть у ютубі, тут потрібен вчитель. Можна отримати багато хвороб рук, якщо грати не правильно.

1. Виховання технічної майстерності виконавця є однією з найактуальніших проблем педагогіки.

Неможливо досягти високого художнього результату, якщо музикант не володіє в досконалості технікою. Багато музикантів розуміють техніку, як поєднання швидкості, сили, витривалості. Музикант повинен мати певну слухову модель, до якої він буде прагнути, якби «побачити» п’єсу в цілому і в деталях, відчути її особливості, характер, темп тощо. Побачити, що повинно звучати в результаті, тобто результат, - основа технічної роботи, основоположну функцію в цій роботі несе слух, а саме продукуюча його функція. На відміну від чистої моторики, художня техніка – це система виконавських навичок, які мають конкретну музично-цільову спрямованість, що інтерпретується, особливостями творчого мислення гітариста, рівнем розвитку рухової техніки і її взаємодією зі слуховими настановами.

Якщо раніше вважалось, що головним в розвитку музиканта є рухова техніка: тобто механічні вправи (П. Роде, П. Байо, Р. Крейцер – Методики гри на скрипці), то трохи пізніше Дж. Тартіні, Ф. Джемініані, К. Ф. Є. Бах акцентували свою увагу на художній формі втілення музики. Показником  є їх висловлювання: «Не потрібно грати як дресирована пташка, виконання повинно йти від душі» (К. Ф.Э. Бах) або «Ціль інструментальної музики не тільки тішити вухо, але й виражати почуття, душевні пориви та страсті» (Ф. Джемініані).

До елементів ігрової техніки належать: орієнтація на гітарному грифі і струнах; різноманітні види контактування зі струнами; звуковидобування; акцентуація; штрихи; координація різних видів рухів; слухо-моторне випередження; зосередженість; стійкість і багатоплановість уваги; психотехніка. Постійне вдосконалення окремих елементів виконавської техніки сприяє доведенню її до високого рівня майстерності. У минулому багато педагогів вважали, що техніка інструменталіста формується тільки завдяки вивченню вправ, гам і етюдів, які завжди повинні бути в центрі його уваги. Оволодіння тим чи іншим ігровим прийомом здійснювалося найчастіше шляхом механічного тренінгу, методом багаторазового повторення проблемних пасажів. Гітарна педагогіка часто йшла по шляху технічної «дресирування», механічних вправ, збільшення кількості годин, проведених  за інструментом.