Своєрідність готових виразів ченюй у китайській мові

Розділ І

Своєрідність готових виразів ченюй у китайській мові.

1.1. Місце готових виразів ченюй у класифікації  ідіоматичних висловів.

Ідіоматичні вирази широко використовуються як в усному, так і писемному мовленні, тому вони є важливою та невідємною частиною лексикології.

Фразеологія як лінгвістична дисципліна, має свої кордони, об’єм, предмет вивчення, задачі і класифікацію, що є загальноприйнятими. Проте, термінологічні класифікації, а також однакові поняття не тільки не збігаються в українській і китайській лінгвістиці, а іноді навіть є абсолютно різними.

Тому ми вважаємо, що перш ніж звернутися до терміну “китайський ідіоматичний вираз” потрібно зрозуміти, що ж таке “ідіома” в європейських, близькіших для нас, мовах.

У вітчизняній лінгвістиці частіше використовують термін «фразеологізм», який прийнято розглядати у двох значеннях. У «вузькому» розумінні це підкатегорія ідіом  [О. І. Молотков, В. П. Жуков, Н. М. Амосова, І. І. Чернишова, І. С. Торопцев] та в «широкому» - до фразеологічних одиниць відносять словосполучення, прислів'я, приказки та інші [В. А. Архангельский, А. В. Кунін, А. Г. Назарян, А. Д. Райхштейн, Н. М. Шанский .

Відомий радянський мовознавець В.В. Виноградов розподілив фразеологічні одиниці на фразеологічні зрощення (ідіоми), фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення. На його думку, з складових частин ідіоми неможливо дізнатися про її загальний зміст.[1.]

В англійському мовознавстві науковці надають перевагу “широкому” значенню ідіоми. До них відносять фразеологізми усіх типів, крилаті вислови, цитати, прислів’я, приказки тощо.

Ч. Хокет притримується думки, що ідіома включає в себе різні словосполучення, сполучення слів та речення. Проте він виокремлює  один  єдиний критерій для визначення даного терміну: «Значення ідіоми не є композиційною функцією її складових частин».[2]

На відміну від Ч. Хокета, А. Маккай[3] запропонував п'ять характеристик ідіоматичних виразів:

• морфологічна композиційність;
• можливість буквальної інтерпретації значення ідіоми;
• непрозорість (двозначність);
• семантична непрогнозованість;
• сталість форми.

Ми віддаємо перевагу такому визначенню ідіоми, як « морфо-синтаксичний феномен, ключовою властивістю якого є асиметрія між значенням та синтаксичною будовою », яке висловили Ч. Фернандо та Р. Флауеллу.[4]

Поняття “фразеологія” не є властивим для китайської лінгвістики. За свідченнями Баранової З. І., фразеологія взагалі не була виділена в даній мові як окрема самостійна галузь мовознавства до 50-60х років ХХ століття. Навіть не існувало терміну для назви цієї наукової дисципліни [5], але це не означає, що не існувало фразеологізмів.

Китайські ідіоми - одне з найглибших спадщин традиційної культури. Вони надають мові глибину, гнучкість і чарівність.

Оскільки кожна китайська ідіома пройшла випробування часом і поширилася з вуст в уста серед великої кількості людей, вона дозволяє краще зрозуміти історію Китаю і культурні принципи країни. Ідіоми передають мудрість народу, зібрану за весь період історії, доносять до нас народні перекази, існуючі досі легенди. Джерелами фразеологізмів є повчальні історії, закарбовані в творах філософів давнини. У цих образних виразах також міститься погляд китайців на життя і суспільство