Номiнацiя особи у сатирично-гумористичних творах Iвана Франка

ЄВПАТОРІЙСЬКИЙ ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНИХ НАУК (ФІЛІАЛ)

ФЕДЕРАЛЬНОГО ДЕРЖАВНОГО АВТОНОМНОГО ОСВІТНЬОГО ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ «КРИМСЬКИЙ ФЕДЕРАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В. І. ВЕРНАДСЬКОГО»

Кафедра філологічних дисциплін та методик їх викладання

НОМІНАЦІЯ ОСОБИ У САТИРИЧНО-ГУМОРИСТИЧНИХ ТВОРАХ ІВАНА ФРАНКА

КУРСОВА РОБОТА

за напрямком підготовки 45.03.01 «Філологія»,

профіль підготовки: Викладання філологічних дисциплін

(українська мова та література, англійська мова й зарубіжна література)

Студент: Даніліна Ольга Олександрівна

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент кафедри філологічних дисциплін та методик їх викладання А. М. Шевченко

Реєстраційний номер _______

«____» ________________ 2016 р.

______________________________

Євпаторія – 2016 р.

ЗМIСТ

ВСТУП…………………………………………………………….………….........3

РОЗДIЛ 1. ТЕОРЕТИЧНI ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ПОНЯТЬ ТА ФУНКЦIЙ ВЛАСНИХ НАЗВ……………………………………………………………..…..6

1.1.Поняття власних назв та їх різновиди……………………………………….6

1.2.Функції власних назв………………………………………………………..10

Висновки до першого розділу…………………………………………………..17

РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИКО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЛАСНИХ НАЗВ У САТИРИЧНО-ГУМОРИСТИЧНИХ ТЕКСТАХ І. Я. ФРАНКА…..19

2.1.Особливості функцій власних назв у казках, оповіданнях та думах І. Я. Франка………………………………………………………………………19

2.2. Семантичне навантаження сатирично-гумористичних творів І. Я. Франка…........................................................................................................24

Висновки до другого розділу…………………………………………………...27

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...28

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………….……. 30

ВСТУП

Актуальність дослідження визначається неослабним інтересом до феномену власних назв, а також тим, що ономастичні реалії є найважливішим мовним джерелом інформації про духовну культуру народу.

Важливим елементом художнього твору є система власних назв, що становить лексичну категорію тексту, яка разом з іншими мовними засобами реалізує авторську концепцію світобачення, сприяє побудові художнього образу.

Функціонально власні назви – одні із найважливіших компонентів літературного твору. Ономастичний матеріал став об’єктом уваги лінгвістів порівнянно недавно – в останні 25-30 років (праці Ю. О. Карпенка, Л. І. Колоколової, Є. Б. Магазаника, В. Н. Михайлова тощо) [18;  22;  29;  30].

На думку вчених, ономастичні дослідницькі пошуки краще розглядати відносно до роботи різних філологічних осередків.

Так, Московська та Київська філологічні школи (В. В. Лучик, Н. В. Подольська, А. В. Суперанська, М. М. Торчинський) [28;  35;  42;  43] беруть до уваги в першу чергу аспектологію формально-структурного та порівняльно-історичного аналізу власних назв.

Донецька ономастична школа (В. М. Калінкін, Є. С. Отін) [16;  34] розробляє сучасні підходи аналізу онімів з погляду їх походження, історії, функціонування, лексикографування у російській та українській мовах.

Науковий пошук Одеського кола мовознавців (Ю. О. Карпенко, М. В. Карпенко, Т. І. Крупеньова) [18; 17; 24] останнім часом стосується питань літературної та когнітивної ономастики, пов’язаних із аналізом онімів як ментальних концептів, елементів мовної картини світу українського суспільства.

Таким чином, склалася певна наукова традиція інтерпретації власних назв, яка слугує відправною точкою для сучасних лінгвістів.

Об’єкт дослідження – система номінації особи у сатирично-гумористичних текстах Івана Франка.