Конкурентоспроможність економіки України

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасне розуміння конкурентоспроможності національної економіки неможливе без вирішення цілого ряду методологічних проблем, пов'язаних, по-перше, із з'ясуванням самої суті конкуренції, по-друге, створенням чіткої, структурованої системи показників для її аналізу і, по-третє, з'ясуванням можливості їх використання з метою отримання моделі, придатної для комплексної оцінки конкурентоспроможності і прогнозування її динаміки.

Досягнення стратегічних цілей, зміцнення політичної та економічної ролі України у світовому співтоваристві передбачає забезпечення невпинного зростання конкурентоспроможності країни. В сучасному світі, який стрімко й невпинно прямує шляхом глобалізації. Сьогодні Україна переживає глобальну фінансово-економічну кризу, здатність швидко адаптуватися до міжнародної конкуренції стає найважливішою умовою успішного і сталого розвитку. Сьогодні від конкуренції не можна захиститися – в ній можна лише перемогти або програти. Щоб перемогти, країні слід створити умови для забезпечення глобальної конкурентоспроможності.

Позиціювання України у глобальному просторі полягає у тому, щоб сфокусувати уваги на змісті основних проблем конкурентоспроможності нашої держави, зафіксувати точку обліку стану її індикаторів серед інших країн, визначити передумови необхідних змін, розширити спектр аналітичного уявлення про світовий розвиток та стратегічне мислення осіб, які ухвалюють рішення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій, виокремлення невирішених раніше частин загальної проблеми. В економічній науці проблема національної конкурентоспроможності, як сукупності притаманних економіці певної країни факторів, умов та переваг, здатних забезпечити пропозицію товарів і послуг, виготовлених із застосуванням новітніх технологій, вільного і справедливого ринку та зростаючих доходів населення, по суті, є однією з ключових. Значний внесок у її дослідження здійснили такі західні вчені, як П. Кругман, С. Ліндер, Б. Олін, М. Портер, Д. Сакс, Л. Саммерс, Дж. Харт, Е. Хекшер. Останнім часом ці проблеми розробляються також ученими з пострадянських країн, зокрема українськими та російськими (Я. Базилюк, О. Білоус, Б. Буркинський, М. Делягін, Я. Жаліло, Д. Лук'яненко, І. Спиридонов, С. Соколенко та інші).

У працях вітчизняних науковців В. Гейця, В. Семиноженкка, Б. Кваснюка, А. Даниленка, В. Сіденка, В. Мунтіяна, Ю. Бажала, С. Кірєєва, І. Крючкової, М. Меламеда, Л. Мусіної, Л. Шинкарук та інших всебічно обґрунтовано, що саме в межах розв'язання проблеми національної конкурентоспроможності в умовах глобалізації вирішується питання формування стратегії і політики довгострокового соціально-економічного розвитку України. Від того, які цілі, пріоритети та принципи розвитку будуть закладені в цій стратегії, залежатиме довгострокове соціально-економічне піднесення країни. Загострення глобальної конкуренції , фінансово-економічної кризи, анексія АР Крим та окупація найбільшої промислової частини України , наростання стратегічних викликів суспільству та економіці України вимагають необхідність подальшого дослідження національної конкурентоспроможності, розгляду її як процесу, який здійснюється під впливом цілої сукупності факторів, що постійно розвиваються і змінюються.

Метою курсової роботи є визначення, моделювання та прогнозування конкурентоспроможності національної економіки за допомогою системи показників її розвитку.

Для досягнення цієї мети поставлені і вирішені наступні завдання:

• дослідити теоретичну суть конкурентоспроможності національної економіки і визначити методологічні підходи у вивченні системи її чинників і показників;
• проаналізувати динаміку конкурентоспроможності економіки України;
• проаналізувати сильні та слабкі сторони конкурентоспроможності економіки України;
• проаналізувати проблеми розвитку економіки;
• шляхи підвищення конкурентоспроможності шляхом нарощення конкурентних переваг в економіці України.

Об'єктом дослідження є конкурентоспроможність економіки України.

Предметом дослідження є теоретичні та методологічні аспекти конкурентоспроможності національної економіки, а також прогнозування її динаміки та факторів розвитку.

Методи дослідження. У процесі дослідження були використані методи: наукового абстрагування, аналізу й синтезу; статистичного порівняння та структурного аналізу; евристичні методи наукового пошуку.