Аналіз залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України

Вступ……………………………………………………………………….……..3

1.Теоретичні основи прямих іноземних інвестицій…………………………….

2.Аналіз залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України..

3.Напрямки щодо вдосконалення залучення прямих іноземних інвестицій в Україну…………………………………………………………………………….

Висновки…………………………………………………………………………..

Список використаної літератури………………………………………………...

1.Теоретичні основи прямих іноземних інвестицій.

Існує декілька варіантів визначення сутності такого поняття як «іноземні інвестиції» (витратна, вкладення капіталу, обмінна, ресурсна, експортна, розміщення капіталу).

У витратному понятті йдеться про іноземні інвестиції як про витрати для створення нових потужностей з виробництва техніки, фінансування житлового, промислового чи сільськогосподарського секторів; видатки на створення та розширення основного капіталу, на поліпшення освіти, здоров'я працівників чи підвищення мобільності робочої сили, тобто це витрати ресурсів, що здійснюються для одержання користі чи прибутку.

Поняття вкладення капіталу (цінностей) пояснює термін «іноземні інвестиції» як всі види цінностей, які іноземні інвестори вкладають в об'єкти інвестиційної діяльності на території певної країни для подальшого отримання прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту.

Обмінне поняттявизначає, що інвестування є можливістю обміну капіталу на задоволення в майбутньому інвестиційними благами.

Науковці у ресурсній концепції (концепції економічних ресурсів) іноземні інвестиції – економічні ресурси, що слугують засобом для збільшення капіталу у суспільстві; в експортній– це інвестиції, які переходять з однієї країни в іншу; у концепції розміщення– це таке розміщення капіталу, при якому буде відбуватися його зростання .

        Іноземні інвестиції мають також власну структуру класифікацій:

1. За інституціональною природою поділяються :

• За формою власності ( державні, приватні, змішані, недержавних організацій, міжнародних організацій, змішані);
• За формою інвестування (придбання частини нерухомого чи рухомого майна в країні, купівля цінних паперів, придбання прав власності на користування майном чи природними ресурсами країни);

∙   За типом інвестованих активів ( цінні папери, права інтелектуальної власності, іноземна чи національна валюта, рухоме та нерухоме майно, права на здійснення господарської діяльності).

1. За якісними ознаками та цільовим спрямуванням потоків іноземних інвестицій:

• За ступенем повернення ( інвестиції, що повертаються; інвестиції, що не повертаються; позичкові);
• За величиною (малі, середні, великі);
• За геополітичною спрямованістю ( інвестиції в країни, що розвиваються, інвестиції у розвинені країни, інтернаціональні);
• За якісною формою оформлення (явні, приховані, «чорні інвестиції»);
• За формою ( первинні, реінвестиції, деінвестиції);
• За участю в інвестиційному процесі (прямі, портфельні);
• За рівнем прибутковості ( високоприбуткові, середньоприбуткові, низькоприбуткові, безприбуткові);
• За рівнем інвестиційного ризику (високоризикові, середньоризикові, низькоризикові, безризикові);
• За ефективністю впливу на економіку крани, що приймає (екстенсивні, інноваційні, псевдоінвестиції, венчурні)

Міжнародний валютний фонд трактує поняття ПІІ як інвестиції, що здійснюються за межами національної країни з метою розширення товарів та послуг підприємства для імпорту продуктів чи послуг в країну базування або експорту в інші країни. Інвесторам при цьому належить контроль управління над підприємствами та дані інвестиції виступають у ролі акціонерного капіталу.