Існуючі спеціальні економічні зони у світі

Національний університет кораблебудування

імені адмірала Макарова

Факультет економіки моря

Кафедра економіки та

організації виробництва

Реферат на тему:

«Існуючі спеціальні економічні зони у світі»

Виконала: студентка гр.1411

                                                                                          Гулівата О. В.

Перевірила: к.е.н., доц. кафедри    

економіки і організації виробництва

                   Кириченко О.П.

Миколаїв 2015

Зміст

1. Вступ…………………………………………………………………….......3
2. Історія виникнення…………………………………………………………3
3. Поняття та цілі СЕЗ………………………………………………………...4
4. Види СЕЗ…………………………………………………………………....5
5. Загальні зведення про існуючі моделях ВЕЗ у світі……………………..7
6. Модель розвитку ВЕЗ у Латинській Америці……………………………9
7. Модель розвитку ВЕЗ у Китаї……………………………………………11
8. Найкращі економічні зони світу по версії  FDI Intelligence……………13
9. Висновки…………………………………………………………………..17
10.  Список використаних джерел…………………………………………...19

1. Вступ

Вільна економічна зона (ВЕЗ) — частина території країни, виділена із загального митного кордону держави, яка має повну свободу в режимі господарських питань, з особливим режимом управління і пільговими умовами діяльності, податковими пільгами для місцевих підприємців та іноземних фірм.

У своєму життєвому циклі ВЕЗ проходять 3 фази:

• Розвиток – зростає приплив іноземного капіталу та збільшується експорт виробленої в зоні продукції, виробництво стає високоефективним.
• Зрілість – приплив іноземних інвестицій стабілізується, експорт продукції зростає.
• Спад – приплив іноземних інвестицій падає, іноземних інвесторів витискають місцеві фірми, виробничі потужності викупляють національні компанії.

2.Історія виникнення

Спеціальні (вільні) економічні зони (СЕЗ/ВЕЗ) різних функціональних типів, зони підприємництва та партнерства, цільові програми регіонального розвитку і території пріоритетного розвитку (ТПР) зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності (СРІД) широко використовуються у світовій господарській практиці для розв'язання різномасштабних соціальних і господарських завдань.

Перші відомості про ВЕЗ припадають на 166 р. до н. е., коли на острові Делос було створено порт вільної торгівлі. Панування товарних відносин і природна спеціалізація окремих країн на виробництві різних видів товарів, прикордонне співробітництво регіонів у середні віки сприяли розвитку міжнародної торгівлі. Це, у свою чергу, спонукало держави до регламентації зовнішньоторговельних відносин через запровадження режимів митного контролю, стягнення податків та митних платежів.

Будь-яка заборона спричиняє прагнення до її скасування або пом'якшення, однією з форм якого стали зовнішньоторговельні зони (порто-франко). У XIX-XX ст. людство знову звернулося до механізму вільних економічних зон. Відправною географічною точкою відновлення інтересу до зон став аеропорт Шеннон в Ірландії, економічні успіхи якого в 50-ті роки ХХ ст. спричинили справжній “бум” зонування. Нині вільні економічні зони широко використовуються у господарській практиці багатьох країн - промислово розвинених, країн, що розвиваються, та держав, які мали централізовано керовану економіку. Основними мотивами заснування СЕЗ країни їх розміщення визнають необхідність забезпечення сприятливих умов для цільового соціально-економічного розвитку, ефективне використання вигідного транспортно-географічного та геополітичного розташування, вирішення проблем зайнятості, проведення локального господарського експерименту тощо. Для стимулювання економічного розвитку (інвестиційної, інноваційної, виробничої, торговельної діяльності) крім ВЕЗ використовуються інші специфічні територіально-господарські утворення.