Самотність у сучасному світі

Самотність у сучасному світі

Сучасне суспільство переходить до якісно нового сутнісного наповнення – інформаційного суспільства. Ці процеси неминучі й стрімкі, вони тісно пов’язані з процесами глобалізації. За умов постійних змін, руйнування звичних моральних норм та цінностей, людині не легко знайти і зрозуміти своє місце в цьому світі. Самотність – це одне з тих тонких, «болючих» питань людської душі, яке зачіпає всіх, незалежно від матеріального стану та віку. Самотність як проблема особистості існувала в усі часи, проте саме  в наш час вона набула найбільшого свого поширення.

Філософи різних епох і народів прагнули віднайти визначення самотності, з’ясувати її особливості, знайти шляхи і способи щодо її подолання. Аспекти проблеми самотності стали предметом дослідження таких вітчизняних науковців, як Віктора  Андрущенка, Івана . Бойченка, Миколи. Зелінського, П. Кравченка, Василт. Кременя, В. Загороднюка та інших.

Значний внесок у дослідженні цієї проблеми зробив науковець Семен Франк, він стверджував,що будь-яке (фізичне, емоційне, комунікативне, духовне) відчуження людини від суспільства , призводить до почуття втрати повноти життя, певної психологічної деградації.  

Самотність – надзвичайно поширене явище сучасного світу. У кожному віці почуття самотності має свої відтінки. Напевно, тільки у новонародженого нема жодного прояву цього почуття. У підлітковому віці самотність набуває форми невходження в групу, розчарування в друзях, усвідомлення своєї несхожості тощо. У юнацькому віці це почуття пов’язане з особистим життям, у зрілому – з проблемою безшлюбності, відсутністю взаєморозуміння в сім’ї, у літньому – з виходом на пенсію, з утратою близьких людей.

У філософському енциклопедичному словнику за редакцією В. Шинкарука самотність трактується як «екзистенційна ситуація людського буття, у межах якої відбувається зовнішнє чи внутрішнє відокремлення людей».

З одного боку, самотність розуміється як руйнівна сила для особистості, з іншого – як необхідна умова, етап розвитку, самопізнання та самовизначення.

Людині властиве прагнення до усамітнення, воно допомагає їй краще пізнати свій внутрішній світ, усвідомити власну ідентичність, осягнути життєві істини. Самотність - це протиріччя ". "Самотність - це трагічне". Але. "Через самотність народжується особистість", - зазначав російський філософ Микола Бердяєв.

Існує ряд факторів, що сприяють виникненню самотності. Наприклад, це може бути низька самооцінка, яка призводить до уникнення контактів з іншими людьми через страх піддатися критиці. Самотність – поширене явище у великих містах, де спілкування з різними людьми відбувається короткочасно і поверхнево, а часу на встановлення тривалих відносин не вистачає. Втрата близької людини, як ніщо інше, сприяє виникненню відчуттю самотності.

Самотність розділяється на два типи: явну і неявну (приховану від оточення). Явна самотність виникає при дефіциті спілкування з людьми, людина хоче спілкуватися, проте не може. Набагато частіше зустрічається самотність у неявній формі. Людина постійно знаходиться в оточенні людей, спілкується з ними, але в той же час відчуває себе відчуженою, вона не відчуває до них особливої любові і прихильності,усі вони є легко замінними для її.

Одним із важливих напрямків досліджень даного питання є аналіз сутності та визначення чинників молодіжної самотності. Найчастіше це явище виникає внаслідок неуспішної соціальної адаптації. І найпростішим та найрозповсюдженішим вирішенням цієї проблеми є занурення у віртуальну реальність.  Ми намагаємося заповнити порожнечу душі,намагаємося позбутися смутку. І тому цілі вечорами проводимо в соціальних мережах.

Сучасні комунікаційн технологій роблять процес спілкування та знайомства набагато легшим та простішим, зникає психологічний бар’єр, сором’язливість. у реальному світі часто трапляється так, що важко знайти однодумця з приводу того чи іншого питання.. Однак Мережа Інтернет лише частково задовольняють комунікативну потребу. Актуальним залишається все ж таки безпосередній, живий контакт з іншими.

Відомий сучасний письменник Януш Вишневський в одній з своїх книг пише: «Інтернет, він не зближує. Це скупчення самотності. Ми начебто разом, але кожен один. Ілюзія спілкування, ілюзія дружби, ілюзія життя...». Соціальні мережі – це не вирішення проблеми самотності, а лише тимчасова втеча від неї.