Перешкоди в розвитку публічно-приватного партнерства

Перешкоди в розвитку публічно-приватного партнерства

Ситуація сьогодення визначає неспроможність держави самостійно здолати економічні та організаційні перешкоди для впровадження соціальних проектів та програм. Бізнес має економічний та управлінський потенціал, створює умови для розвитку та впровадження проектів, але не може одноосібно здолати правові, політичні та соціальні перешкоди та ризики. Отже, поєднання держави та бізнесу буде створюватися підгрунття для активізації механізму ДПП.

Публічно-приватне партнерство  актуальна форма співпраці, яку варто розвивати, оскільки вона функціонує тривалий час у найбільш економічно розвинутих країнах світу. Формула співробітництва, яка поєднує у собі потенціал публічного партнера та приватного партнера, дозволяє створювати нову інфраструктуру, підвищує ефективність та стандарт надання послуг суспільству в межах такого партнерства. За сучасних умов розвитку економіки нашої країни переваги публічно-приватного партнерства стають актуальними, оскільки інвестиції приватних інвесторів, які дозволяє залучити така форма співпраці, суттєво зростають та відіграють важливу економічну роль за умов дефіциту бюджетних коштів в країні. У свою чергу, за сьогоднішньої економічної ситуації та обмежень у бюджеті країни, державні підприємства все частіше шукають інноваційні рішення щодо методів фінансування своїх проектів. В такій ситуації актуальним є співпраця на умовах публічно-приватного партнерства.

На українському ринку публічно-приватного партнерства відбуваються позитивні зміни але все ще не до кінця використовуються можливості, що надаються даним інструментом співпраці. З сектору державного управління і бізнеса все ще надходять сигнали про відсутність знань і достатнього досвіду щодо підготовки та реалізації проектів на засадах публічно-приватного партнерства. Таким чином, виникають труднощі та перешкоди в розвитку даного виду співпраці.

Саме держава має здійснювати інформаційно-роз’яснювальну функцію для створення сприятливих умов функціонування проектів ППП, особливо для регіонального рівня. Отже, актуальність існування та втручання держави у встановлення умов, що активізують співпрацю та збільшать імовірність синергетичного ефекту від створення партнерства є важливою умовою, вплинути на яку можуть перешкоди. Перешкоди впровадження ППП – це сукупність факторів, умов, чинників, що змінюють обсяг можливого синергетичного ефекту у сторону зменшення або робить результат співпраці від’ємним.

В Україні прийнято низку нормативних документів щодо процедур, пов’язаних із реалізацією ДПП. Згідно цих документів, ще на етапі до підписання угоди про ДПП приватному партнерові потрібно пройти складні процедури узгоджень. Водночас, він не отримує від держави необхідних гарантій щодо виконання з її боку зобов’язань. Згідно затвердженого порядку, спочатку необхідно підписати контракт про ДПП та розпочати його реалізацію, а вже потім держава прийматиме рішення про надання фінансової підтримки, що не відповідає базовій сутності ДПП.

До ризиків та перешкод для успішного практичного впровадження проектів ДПП на даний час насамперед належать також нормативно-правова база регулювання розвитку ДПП в Україні є дуже складною, багаторівневою і забюрократизованою, що в умовах високого рівня корупції створює ризики для ефективного використання цього механізму. Можна стверджувати, що це є одним із чинників відсутності реальних проектів ДПП, незважаючи на значну зацікавленість з боку потенційних приватних партнерів.

Існує також низка суперечностей у інституційному забезпеченні ДПП. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України є спеціально уповноваженим органом з питань державно-приватного партнерства. До його основних завдань віднесено формування та забезпечення реалізації політики у сфері ДПП. Міністерство проводить моніторинг ефективності діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері ДПП, організовує перевірки виконання договорів, укладених у рамках ДПП.