Етапи формування національної економіки України

ВСТУП

Актуальність. Національне вітчизняне господарство, що почало формуватися з моменту отримання Україною незалежності у 1991 році, досі знаходиться на шляху реформування для створення сучасно ринкової економіки. Вже багато зроблено, але, на жаль, наразі не вдалося досягти більшості соціальних і економічних цілей сталого розвитку. Зараз всі сфери діяльності та галузі виробництва вимагають поетапного вдосконалення, державного регулювання та фінансування для створення конкурентоспроможної економіки.

Наукові розробки. Питання поетапного реформування національної економіки висвітлювали в своїх дослідженнях: І.О. Бідзюра [3], І.П. Косарєва [14], О.В. Мостіпака [18] та ін. Крім цього, створено та затверджено багато урядових програм та стратегій розвитку й реформування економіки, але впровадження їх у практику досі лишається питанням часу.

Мета роботи – проаналізувати етапи розвитку економіки України.

Завдання:

• вивчити сутність і складові світової економічної системи;
• охарактеризувати основні теорії економіки;
• дослідити етапи становлення, вдосконалення та реформування національного господарства на різних етапах розвитку;
• проаналізувати сучасний стан і проблеми української економіки;
• запропонувати шляхи реформування економіки України для створення світової конкурентоспроможної держави.

Об’єкт: національна економіка України.

Предмет: етапи становлення вітчизняної економіки.

Методи дослідження: аналіз і синтез, графічний метод.

База дослідження: підручники з економічної теорії, статті у фахових виданнях, статистична інформація, урядові програми реформування.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТАНОВЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

1.1. Етапи становлення світової економіки

Світова економіка – це складна система, що пов'язує господарства країн, які знаходяться в економічних відносинах, взаємодії і взаємозалежності одне від одного. Вона характеризується великою кількістю складових елементів, багаторівневістю і структурністю. Мета світової економічної системи - задоволення попиту [16].

Основні ознаки, притаманні світовій економічній системі:

• розвинута сфера міжнародного обміну товарами і торгівлі;
• вивіз-ввезення капіталу, технологій, робочої сили;
• міжнародні форми виробництва (ТНК);
• самостійна міжнародна фінансова сфера;
• система міжнародного регулювання економічного розвитку;
• економічна політика держав за принципом відкритості економіки [5].

Світове господарство залежить від історичних, політичних та економічних аспектів. Тобто кожному історичному етапу відповідають лише йому властиві рівень виробництва, інтернаціоналізації та соціально-економічна структура. Його суб'єкти - це транснаціональні компанії, міжнародні об'єднання, національні господарства тощо.

Отже, світова економічна система складається з елементів:

• економічні школи, доктрини, концепції (інструмент дослідження і вивчення);
• міжнародний рух факторів виробництва: робочої сили, інвестицій, природних ресурсів, технологій;
• національні економіки країн (бюджетно-фінансовий, зовнішній сектор);
• складові світового ринку товарів і послуг;
• інтеграційні групи;
• міжнародні регулюючі організації (ООН, СОТ, МВФ, регіональні та галузеві об’єднання) [17].

Специфіка світового господарства полягає в тому, що відносини здійснюються через державні кордони. Тобто, це всесвітні або міжнародні економічні відносини. Питання і проблеми світової економічної системи -  об'єкт глобального і регіонального аналізу та вивчення. При цьому комплекс питань всесвітньої економіки - об'єкт вивчення груп країн і міжнародних організацій та інститутів відповідно до наукових підходів: загальна система світової економіки (особливості її руху, будови і структури), розвинені капіталістичні країни, групи країн у складі регіональних економічних інтеграцій, країни, що розвиваються і трансформуються, аналіз діяльності міжнародних фінансових, промислових, економічних організацій. Відповідно до цього, об'єкти світової економічної системи: події глобалізації, відносини ТНК і ТБК, світові фінансові та валютні ринки, міжнародна торгівля та інвестиції, МВФ, СОТ, регіональні об’єднання країн.