Альтернативна енергетика

Сучасний етап розвитку світового енергетичного ринку супроводжується багатьма невирішеними проблемами. Найголовнішою проблемою, яка здавна хвилює світову спільноту та часто відіграє вирішальну роль у світових відносинах, є насиченість енергетичного ринку ресурсами для постійного забезпечення людства та усієї національної економіки.

Як наслідок проблема енергетичної безпеки набуває міжнародного характеру. У світі створюються системи колективної енергетичної безпеки, помітно активізуються спільні зусилля Євросоюзу та постсоціалістичних країн для реалізації проектів диверсифікації джерел енергоресурсів.

В умовах трансформації економіки України та вибору напрямів і стратегій її економічного розвитку проблема забезпечення енергетичної безпеки стає найбільш значущою та актуальною. Сучасна енергетична політика неможлива без врахування факторів енергетичної безпеки й такої складової, як енергетична незалежність.[1, 27]

Запаси природних ресурсів обмежені та виснажені. З кожним роком їх видобуток загострює проблему дефіциту ресурсів. Відомий кібернетик, професор Массачусетського технологічного інституту, спеціаліст в галузі системної динаміки, член Римського клубу Д.Медуза, вважає, що відомі нині запаси корисних копалин будуть вичерпані протягом найближчих десятиріч. За даними авторитетного міжнародного аналітичного центру Римського клубу поклади нафти будуть вичерпані за 39, а природного газу - за 38 років. Час, коли вичерпуються запаси руд металів і паливно-енергетичних ресурсів, дуже близький - він відповідає зміні від 2-3 до 5-6 поколінь. Згідно статистиці потреба в енергоресурсах подвоюється через кожні 10-15 років. Приріст продукції тваринництва на 1% потребує збільшення енергозатрат на 2-3%. Тому на даний час актуальним є питання застосування альтернативних джерел енергії, які сприяють покращенню екологічної ситуації й зменшують використання природних ресурсів. На даний час відомі такі альтернативні джерела енергії: сонячна енергія, вітрова, енергія води (гідроенергія), енергія відпливів і припливів.[2, 280]

Біомаса, як альтернативний паливно-енергетичний ресурс, впевнено займає 4 місце у світі за обсягами виробництва та споживання енергії. Її частка сягає 10%.

У виробництві теплової енергії на четвертому місці після вугілля, природного газу та нафти знаходиться біомаса.

Значного успіху у формуванні біоенергетики досягнуто в Європейському союзі. Таким чином, в Латвії частина біомаси в валовому внутрішньому енергоспоживанні становить приблизно 28% - і є лідером серед країн ЄС, у Швеції - 22%, у Фінляндії - 21%, в Данії - 17%, в Австрії - 16%, у Німеччині - 8%. Для порівняння: у США внесок біомаси до загального енергоспоживання становить 3,9 %, в Україні - 1,24%.

Найбільше значення біомаса відіграє в секторі виробництва теплової енергії. Наразі з неї виробляється - близько 15% загального обсягу теплової енергії в ЄС.

Майже вся теплова енергія з відновлюваних джерел отримується за рахунок біомаси та органічних відходів.

У низці країн показник виробництва теплової енергії з біомаси значно вищий за середньоєвропейський: Швеція - 61%, Австрія - 37%, Данія - 35%, Фінляндія - 32%.

Структура біомаси, що використовується для виробництва теплової енергії, в більшості країн ЄС складається з твердої біомаси. У Фінляндії - 94%, в Польщі - 93%, в Австрії - 89%, у Швеції - 78%.