Італійська Республіка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ:

Італійська Республіка

Студента І курсу 

першого (бакалаврського) рівня

економічного факультету 

освітня програма «Міжнародна економіка»

Степанова Назара Ігоровича

Науковий керівник:

кандидат економічних наук

Черняк Євген Олександрович

Київ–2021

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………….……….3

1.1. Історія……………………………………………..………..……..…3

1.2. Політика………………..…………...…………………….…………4

1.3. Економіка……………………………...……………………………..5

1.4. Демографія та культура……………………………………………..9

Висновки………………………………………………………………….12

Список використаних джерел…………………………………………..14

Вступ

•  «Всі дороги ведуть до Риму» – цій приказці вже кілька сотень років, а вона досі не застаріла. Хіба що її можна злегка перефразувати: «Всі дороги ведуть до Італії»! Сучасна Італія – це історія і мистецтво, національна кухня, краща в світі, це приголомшливі пейзажі, кращі пляжі і середземноморський клімат, це країна провідних модельєрів. Італійці, здається, досягли ідеального балансу між інноваціями та традиціями, а також між роботою і відпочинком, і їх часто сприймають як веселих і пристрасних людей. У той же час це країна з багатовіковою історією, власною політичною та економічною ситуацією. Тож давайте розглянемо кожний аспект, що формує сьогоднішню Італію, детальніше. 

1. Історія

Королівство Італія — державне утворення на території Апеннінського півострову, що виникло у 1861 році і що об'єднало всі незалежні італійські держави в єдину країну під владою Сардинського королівства. Утворилося через італійські повстання проти Австрії[1]. Створення об'єднаного Італійського королівства значно прискорило економічний розвиток Італії, стався перший ривок до процесу індустріалізації, пов'язаний з переоснащенням і об'єднанням країни; процес, який особливо яскраво проявився в північній частині Італії.

Як ми знаємо по завершенню Першої Світової Війни Італії не вдалося отримати всіх обіцяних їй іноземних територій, хоча вона і вийшла переможницею. Крім того, за завершенням війни пішли економічні та соціальні труднощі, які розчистили дорогу для розвитку фашизму в Італії[2]. Беніто Муссоліні заснував національну фашистську партію і правив країною протягом 23 років, проводячи політику репресій і терору. Муссоліні зміцнював вісь Рим – Берлін і поряд з гітлерівською Німеччиною проводив досить агресивну закордонну політику. Проте деякі експерти визначають позитивні риси правління Муссоліні: вдала протидіяла економічній кризі 1920–х років, будувала фабрики, школи та інші громадських закладів. 

Після Другої Світової Війни економіка Італії була відновлена за підтримки, наданої країні в рамках плану Маршалла (американська програма відновлення та розвитку економіки Європи після Другої світової війни). (Загалом «План Маршалла» став першим щаблем трансатлантичної інтеграції, у якій США міцно посіли домінуючу роль, завдяки чому вони і Західна Європа створили атмосферу співробітництва.) У 1946 році Італія була проголошена Парламентської республікою. Втім, подальше економічне зростання знову обмежилося лише Північною Італією, посилюючи нерівність між північчю і півднем.  Криза 1974–75 рр. спонукав держава ще в більшій мірі втрутитися в економіку[6]. Навіть перехід до неолібералізму не чинив великого впливу на позиції держави в італійській економіці аж до 1990 р. Значна роль держави в регулюванні економіки дозволила Італії витримати наступ і світової кризи 2007–2008 років без істотних втрат. Урядом країни був запропонований план заходів для підтримки банків, які потрапили в скрутне становище[1].