Міжнародна торгівля країн стародавнього сходу

ВСТУП

Дана робота присвячена дослідженням історії та розвитку міжнародної торгівлі в країнах стародавнього сходу. Актуальність цієї теми полягає в важливішому значенні процесу торгівлі в історії людства, бо даний процес мав велике значення для соціально-економічного розвитку країн, та для подальшого розуміння яким чином розвивалось людство за допомоги торгівельних відносин, потрібно розглянути цій процес на прикладі Країн близького сходу.

Об’єкт дослідження є міжнародна торгівля країн стародавнього сходу.

Предмет дослідження: процес зовнішньої торгівлі.

Хронологічні рамки: від 3000р до н.е. — VI ст. до н.е.

Територіальні межі: території країн ближнього сходу та Середземномор’я

Метою даної роботи є: згідно с планом курсової роботи, дослідити яким чином відбувалася зовнішня торгівля на прикладі стародавніх країн близького сходу, та проаналізувати їх розвиток.

Для досягнення поставленої мети необхідно реалізувати наступні завдання:

1. Визначити з якими країнами була налагоджена торгівля

2. Розглянути яким чином приходив процес торгівлі;

3. Розглянути наслідки зовнішньої торгівлі;

4. Проаналізувати розвиток торгівлі між країнами близького сходу;

СТАРОДАВНІЙ ЄГИПЕТ

Єгипет був розташований у вигідних географічних та кліматичних умовах, що сприяло інтенсивному розвитку землеробства на землях долини річки Ніл у Єгипті. Основу економіки країни складало землеробство, що поєднувало іригаційні споруди з примітивною технікою обробки землі. Зростання продуктивності сільського господарства стало передумовою для розвитку ремесла. Єгиптяни вміло використовували різні матеріали (переважно місцевого походження) для виготовлення знарядь праці та предметів домашнього вжитку. Примітивна обмінна торгівля існувала в країні ще в епоху Стародавнього Царства. Єгиптяни, зазвичай обмінювали товар на товар, головним мірилом вартості виступало зерно, а потім вже худоба, одяг, предмети вжитку, срібло і золото в залежності від місцевих умов. Товарного виробництва на цій час не було, збувався не товар, а надлишки продукції, виготовленої для власних потреб. Номи, господарство яких було однотипним, між собою зазвичай не торгували, розвивався здебільшого зовнішній ринок, особливо в найдавніший період староєгипетської історії.[2]

Найбільш жвавих торгівельних шляхів був повноводний Ніл, що перетинав країну з півдня на північ. Єгиптяни склали карту освоєної ними частини Hілу, простеживши його течію більш ніж на 2 000 км. Завдяки цьому вони досягали Нубії, і контактували з островами Егейського моря та вели обмінну торгівлю тоді також з островом Крит. В епоху Стародавнього Царства єгиптяни вимінювали на свої ювелірні вироби, ароматичні олії, мед, тканини, алебастровий посуд тощо в нубійців — бивні слона, хутра, пахощі, ебенове дерево; у жителів екзотичної країни Пунт (знаходилась, на території Сомалі чи на півдні Аравії) — міррову смолу, дошки, електрум; в сирійських племен промислову деревину; у фінікійців, в Азії,— деревину, оливкову олію тощо.[2]

Далі в епоху Нового Царства активно розвивалися продуктові сили країни, що призвело до інтенсивного розвитку внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Торгівля Єгипту із сусідніми країнами дедалі розширюється, але при цьому піддаючи пограбуванню навколишні країни, таким чином Єгипет множив запаси сировини для ремісничого виробництва та продовольства, збільшував поголів'я худоби[6]. Такою зміцнюються торговельні зв’язки Єгипту з деякими областям Сирії, звідки єгиптяни привозять продукти сільського господарства – зерно, вино, мед, разом с худобу. З областей Лівану єгиптяни у великій