Культура Стародавнього Сходу

Тема 3. Культура Стародавнього Сходу.

        Що є спільним і що особливим у розвитку вірувань та релігії у цивілізаціях Стародавнього Сходу?

Зі спільних рис у розвитку вірувань та релігії у цивілізаціях Стародавнього Сходу можна виділити наступні:

Сакральна космологія: У багатьох стародавніх східних цивілізаціях вірування були пов'язані з космологічними уявленнями. Вони мали свою власну систему богів, міфологію та святині, які відображали космічні аспекти життя і всесвіту.

Ритуали та обряди: Стародавні східні цивілізації мали багатий ритуальний комплекс, який включав у себе проведення обрядів, жертвоприношення, молитви, медитацію та інші релігійні практики. Ці ритуали сприяли зближенню з божественним і святими силами.

Віра в переважання духовного над матеріальним: Багато цивілізацій Стародавнього Сходу покладали основний акцент на духовний розвиток та здійснення внутрішнього просвітлення. Вірили, що практика релігійних занять і дотримання духовних норм допоможуть людині досягти вищого рівня свідомості та духовного пізнання.

Однак, також можна відзначити окремі особливості у розвитку вірувань та релігій у різних цивілізаціях Стародавнього Сходу:

• Культурні відмінності: Різні цивілізації Стародавнього Сходу мали власні унікальні традиції, богів і релігійні практики. Наприклад, в Давній Індії розвинувся індуїзм з його системою каст та реінкарнацією, в Китаї був розповсюджений конфуціанство і даосизм, в Японії розвивався шинтоїзм і буддизм.
• Філософський аспект: Деякі цивілізації Стародавнього Сходу розвивали великі філософські системи, які включали релігійні й метафізичні аспекти. Наприклад, у Китаї формувався конфуціанство і даосизм як філософські системи, які включали в себе й релігійні, й етичні складові.
• Вплив політики та соціальних структур: В розвитку релігійних уявлень і практик Стародавнього Сходу велику роль відігравали політичні та соціальні фактори. Наприклад, імператори Китаю часто впливали на розвиток релігії та її організацію, створюючи державні релігійні системи.
• Вплив взаємодії з іншими цивілізаціями: Стародавні східні цивілізації вступали у взаємодію з іншими культурами і релігіями, що призводило до взаємного впливу та взаємного запозичення релігійних ідей та практик.

Враховуючи ці риси та особливості, можна сказати, що розвиток вірувань та релігій у цивілізаціях Стародавнього Сходу був комплексним процесом, що відбувався під впливом культурних, філософських, політичних та соціальних чинників, а також взаємодії з іншими культурами.

Тема 6. Арабо-мусульманська культура.

        Назвіть причини швидкого поширення мусульманства та створення держави Арабський халіфат?

Іслам як релігія сформувався на початку VII ст. у південно-західній частині Аравійського півострова у період розпаду родоплемінного ладу й утворення Арабської держави. Засновником і проповідником цієї релігії був Мухаммед ібн Абдаллах (570—632), який у 610 р. проголосив себе посланцем єдиного Бога.

Географічно іслам виник і поширився приблизно там, де виникли та поширилися за кілька століть до нього іудаїзм та християнство, тому іслам запозичив багато ідей та положень цих релігій.

Мешканці великих міст Західної Аравії завдяки діяльності іудейських та християнських проповідників були ознайомлені з ідеєю єдинобожжя — головної в новій релігії, що відрізняла її від традиційних язичницьких культів.

Згідно з переказами, Мухаммед вперше виступив із проповіддю нової релігії у своєму рідному місті Мекка. Але тут він не здобув визнання. Рід, вихідцем з якого був новоявлений пророк, не користувався особливим впливом у місцевій громаді. Тривалий час населення Мекки залишало поза увагою його проповіді. Байдуже до них поставилися і бедуїни — жителі пустель, які не бажали відмовлятися від традиційних язичницьких культів. У своїх проповідях Мухаммед засуджував язичників та їхніх богів, котрим поклонялися мекканці, й утверджував єдиного Бога: "Немає Бога, окрім Аллаха". А себе Мухаммед називав посланцем Бога —: його Пророком. Але ця теза не була сприйнята знаттю.