Пріоритетні напрями розвитку міжбюджетних відносин в Україні

Пріоритетні напрями розвитку міжбюджетних відносин в Україні

Незважаючи на суттєві зміни, які відбулися в трансфертній системі України, в ній і надалі залишились ряд проблемних моментів. Серед яких слід відзначити:

не оптимальний перерозподіл фінансових ресурсів між державним та місцевими бюджетами. Свідченням того є те, що, нажаль не враховуються об’єктивні відмінності в рівнях соціально-економічного розвитку окремих територій при розподіл трансфертів. Яскравим прикладом недотримання принципу оптимального розподілу міжбюджетних трансфертів є те, що у 2018 році в 7 регіонів України з показником ВРП на душу населення вище середнього значення по Україні отримали найвищі обсяги трансфертів. Це є яскравим прикладом того, що трансферти не йдуть на підтримку слаборозвинутих регіонів, а навпаки – високо розвинутих. Тобто не дотримується принцип оптимального їх розподілу;

залежність місцевих бюджетів від загальнодержавних трансфертів, що суперечить принципам бюджетної децентралізації та не забезпечує ефективний розвиток регіонів. На сьогодні у бюджетах різних рівнів зосереджується переважна частина державних фінансових ресурсів. Динаміка частки офіційних трансфертів у доходах місцевих бюджетів має коливні тенденції до зростання. Так, якщо у 2012 153 році вона становила 31,2% то у 2018-2019 рр. вже 53,2%. Слід зазначити, також і той факт, що існуюча практика збільшення обсягів трансфертів зумовлює незацікавленість органів місцевого самоврядування до пошуку додаткових джерел наповнення бюджетів, зниження ефективності використання одержаних коштів і, як наслідок не сприяє соціально-економічному розвитку на місцях;

низька частка цільових субвенцій спрямованих на економічний розвиток у структурі трансфертів. Переважаюча частка дотацій та субвенцій спрямована на соціальний захист та на розвиток соціально-культурної сфери. Так, вагому частку у структурі трансфертів займають медична та освітня субвенції. У 2019 році їх частка становила відповідно 21,4% та 26,75%. Значно менші суми йдуть на будівництво, реконструкцію, ремонт й утримання вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах, утримання об'єктів спільного користування та виконання інвестиційних програм з місцевих бюджетів. Тобто трансфертні надходження використовуються на споживання, тоді як у розвинених країнах вони мають переважно інвестиційний характер, тобто спрямовуються на розвиток економіки;

недосконалість формульного підходу до обрахунку трансфертів. Формула розрахунку дотацій вирівнювання ускладнена безліччю коефіцієнтів. Формула вирівнювання повинна забезпечити справедливий перерозподіл ресурсів, бути зрозумілою для всіх учасників бюджетного процесу та не бути об’єктом політичних інтересів та маніпулювань;

механізм поділу адміністративно-територіальних одиниць на реципієнтів та донорів не завжди об’єктивний. оскільки пропорційне вирівнювання у міжбюджетних відносинах менш розвинутих здійснюється за рахунок більш розвинутих, що призводить до зниження фінансово-економічного стимулювання розвитку регіону;

низький рівень перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) через місцеві бюджети. Так, в 2006 р. через 154 місцеві бюджети перерозподілилось 8,7% ВВП то у 2019 році цей показник вже становив 7,1%, що свідчить про високий рівень централізації бюджетної системи України [4; 7]. Слід зазначити, що розподіляючи та перерозподіляючи ВВП, держава використовує бюджет як один з вагомих інструментів впливу на підтримку і регулювання соціальноекономічних процесів;

зростання частка трансфертів у ВВП (зростає з 6,2% у 2007 році до 9,1% у 2019 році), що є свідченням зниження самодостатності місцевого самоврядування. Згідно європейських експертних дослідження якщо частка трансфертів у ВВП перевищує 1,4% (у 2010-2012 рр. це порогове значення становило