Поняття та функції власного капіталу банку

Спосіб Іванна І.      ФБС(з)СТ-21

16.Поняття та функції власного капіталу банку.

           Власний капітал банку — це грошова частина готівки та майна, що перебуває у власності його власника, що забезпечує економічну незалежність і фінансову стійкість банку, використовується для здійснення банківської діяльності та надання послуг для отримання прибутку. Порівняно з іншими сферами бізнесу частка власного капіталу банку в загальному капіталі банку дуже мала. Це пояснюється особливістю банків як фінансових посередників, які мобілізують тимчасово вільні кошти на грошовому ринку, а потім розподіляють кошти між юридичними та фізичними особами. Тому мета банківського капіталу дещо відрізняється від інших сфер бізнесу.

        Суть функції захисту власного капіталу полягає у захисті інтересів вкладників і  кредиторів банку, а також у відшкодуванні збитків, які можуть бути завдані діяльністю банку. Ця функція включає гарантії депозиту захищає інтереси вкладників у разі ліквідації або банкрутства     банку, а також забезпечує нормальну роботу банку у разі збитків у поточній діяльності. Ця втрата зазвичай компенсується поточним прибутком. Якщо поточного доходу недостатньо для покриття непередбачених витрат, використовується частка власного капіталу. Коли банк має достатній резервний капітал та інші подібні резерви, його можна вважати довгостроковим надійним і платоспроможним навіть у разі збитків у поточній діяльності. З економічної точки зору неприпустимо використовувати позиковий та позиковий капітал для компенсації поточних втрат, оскільки вони самі є боргами банків перед кредиторами та вкладниками.

        Роль функції захисту власного капіталу банку залежить від багатьох факторів:

       -Загальний економічний і фінансовий стан країни, а також стабільність валютного поля;

       -Статус гарантії вкладів країни;

       -Стратегія і тактика банку, особливо в галузі підпорядкування їх забезпеченню ліквідності та фінансової стійкості.

        Чим вищий рівень розвитку внутрішніх гарантій вкладів, тим вищий ступінь операційної активності та нижчі вимоги до функцій захисту власного капіталу, тим менша його частка в обороті банку. Однак надмірне захоплення ліквідності та безризикових активів призведе до зниження прибутковості банку та втрати його позицій на грошовому ринку та ринку банківського бізнесу та послуг.

        Порівняно із захисною функцією банківської галузі, функція захисту підприємницької діяльності поступається власному капіталу банку. Однак не можна його недооцінювати чи ігнорувати, особливо на початкових етапах створення та функціонування банку, формування його інфраструктури за рахунок власного капіталу, розвитку банківської діяльності. Ця функція власного капіталу проявляється в подальшому розширенні та структурному розвитку банків, розробці та впровадженні нових банківських технологій та продуктів.

        Сутність регулювальної функції полягає в тому, що через фіксацію розміру власного капіталу (або окремих його складових) регулювальні та наглядові органи впливають на діяльність банку в цілому. Зокрема, встановлення нормативу платоспроможності має на меті не допустити надмірної мінімізації банками власного капіталу заради максимізації отримуваних доходів, знизити ризик банкрутства банків і підвищити рівень захисту інтересів вкладників і кредиторів.

       46.Особливості проведення розрахунків з використання акредитива. Види  акредитивів, їх характеристика.

          Акредитив (англ. Letter of Credit, L/C від лат. accredo-I trust) — це угода між підприємством та банківською установою.За договором банк, який видав акредитив (банк-емітент), зобов’язується сплатити за вказану суму платежу третій особі (продавцю товару) за умови надання продавець банку певного пакету документів. Цей вид акредитива називається документарним. Документарний акредитив передбачає підписання окремої платіжної угоди, сторонами якої є покупець, банк-емітент, що гарантує платіж, і продавець (одержувач коштів). На такі способи оплати, як акредитиви, поширюються «Уніфіковані практики та правила щодо документарних акредитивів» Міжнародної торгової палати та «Положення про затвердження розрахунків за зовнішньоекономічними операціями», визначені постановою Національного банку № 514. України від 03.12.2003р.