Використання конкурентних стратегій при визначенні економічного потенціалу нафтогазових компаній

Використання конкурентних стратегій при визначенні економічного потенціалу нафтогазових компаній

Нафтовий ринок формується під впливом глобальних перетворень, які зумовлені інституційними змінами в економіці. За прогнозними оцінками, потреба у вуглеводних ресурсах до 2023 року може зрости більше як на 50%. Зростання питомої ваги нафти і природного газу в структурі енергоспоживання є загальновизнаною тенденцією світового споживання енергоресурсів. Зростання потреби в енергетичних ресурсах спричинене як небезпечністю нафтогазовими ресурсами провідних країн так і швидким розвитком нових індустріальних країн – Китаю, Індії, Південної Кореї, Бразилії економіка яких розвивається високими темпами близько 25% ВВП та 20% світової торгівлі, концентрують лише 2% світових запасів нафти та 4% природного газу.

Європейські тенденції змін у загальному попиті на первинні джерела енергії відрізняються від загальносвітових. В той час, як частка світового споживання газу зростає з 21,2% до 25,1% по нафті зниження з 35,5% до 35%, в країнах Європи за період 2000-2030 рр. очікується зростання попиту на газ з 23% до 34%, на нафту – зниження з 41% до 37%. За уточненими прогнозами [1] за період до 2030 р. європейські тенденції енергоспоживання зберігатимуться: зростання попиту на газ з 23% до 32%, на нафту – зниження з 38% до 36%, що свідчить про стійку тенденцію щодо зростання попиту на природний газ в країнах Європи. З огляду на обмежені поклади викопних палив на території країн Європи залежність її економіки від обсягів імпортованих ресурсів енергії зростатиме і в подальшому.

Конкурентоспроможність нафтогазових компаній залежить сьогодні в першу чергу від ступеня сучасності використовуваних технологій, а також кваліфікаційного рівня персоналу і менеджменту. З урахуванням глобалізаційних процесів в економіці, нафтові компанії світу застосовують сьогодні одні й ті ж самі технології видобутку; використовують відносно однакове за призначенням та виробництвом обладнання й устаткування; мають однаковий кваліфікаційний склад працюючих за професіями. Всі ці фактори напряму залежать від інвестиційного потенціалу, використання сучасних наукових надбань, а також ставлення до проблем науки керівництва нафтогазових підприємств. Гострою проблемою залишається відсутність механізму наукової, інженерно-технічної підтримки та супроводу експлуатації складного обладнання галузей паливно-енергетичного комплексу.

В України нафтогазовий комплекс представлений вертикально-інтегрованою компанією ПАТ НАК «Нафтогаз України» та незначною кількістю приватних нафтогазових підприємств. За дорученням держави, стратегічний розвиток галузі та фінансові потоки визначаються ПАТ НАК «Нафта і газ України»., яка також не забезпечена повною мірою інвестиційними ресурсами [2]. Про це свідчить недофінансування такої інвестиційної програми, як Національна програма «Нафта і газ України до 2010 року». Втім, визначена основним пріоритетом необхідність нарощування ресурсної бази передбачає проведення геологорозвідувальних робіт на великих глибинах та освоєння навіть незначних за запасами родовищ. Все це знаходить своє відображення в економічній ефективності вкладання коштів та збільшенні інвестиційних ризиків.

Стратегічними цілями розвитку нафтогазового комплексу визначено стабільне, безперебійне й економічно обґрунтоване забезпечення внутрішнього попиту на природний газ та нафтопродукти; забезпечення ринку споживання природного газу, газом власного видобутку не менше 80%; забезпечення ринку споживання нафтопродуктів в Україні з нафти власного видобутку не нижче 50%; зниження залежності від зовнішніх поставок газу і нафти та диверсифікація джерел постачання вуглеводнів; забезпечення стабільної роботи та розвитку нафто-газотранспортних систем з використанням геополітичного потенціалу України