Основні риси господарства скіфів

ЗМІСТ[pic 1]

ВСТУП        3

Розділ 1. Суспільство скіфів        4

Розділ 2. Господарство скіфів        5

2.1. Тваринництво        6

2.2. Землеробство.        8

2.3. Ремесло        10

ВИСНОВКИ        11

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ        12

ВСТУП

Актуальність теми дослідження зумовлена кількома чинниками. Поперше, скіфам належить провідне місце не лише у вітчизняній, а й у всесвітній (передусім близькосхідній та європейській) історії. По-друге, історія населення лісостепової Скіфії прямо пов’язана з формуванням перших слов’янських етнічних та соціально-політичних утворень. По-третє, ідеологія та культура Скіфії увійшли як важлива складова до європейської і, зокрема, слов’янської культур. Зі скіфами пов’язані перші достовірні свідчення виникнення державності в геопросторі сучасної України. Вважаємо, що вивчення історії народів сучасної України повязується із “Скіфського логосу” Геродота, який був першим істориком Скіфії. Різні аспекти історії скіфського суспільства досліджували: Ярошкевич О. М., Мурзін В. Ю., Кучер М.П., Сегеда С.П. та ін. Деякі узагальнюючі праці з історії й археології (“Нариси стародавньої історії Української РСР”, “Археологія УРСР”, “Давня історія України”, “Етнічна історія давньої України”, “Давнє населення України” та ін.) проливають світло на появу і розвиток скіфських племен на території України [1]. Окремо скіфську проблему грунтовно дослідив батько давньогрецької історії Геродот. Саме у V ст. до н. е. ним було описано Скіфію, населення якої Геродот поділяв на скіфів-хліборобів (землеробів), кочових скіфів і царських скіфів.[2] Метою роботи є дослідити та охарактеризувати, на основі аналізу наявних джерел і літератури особливості господарювання скіфських племен на території України. Об`єктом дослідження є Велика та Мала Скіфія. Предметом дослідження визначено основні риси господарства скіфських племен на території України.

Розділ 1. Суспільство скіфів

Скіфське суспільство було патріархальним. Родовід визначався по батьківській лінії, майно ділилося між синами. Полігамія була звичайним явищем для скіфів. Суспільство було чітко соціально диференційованим. Всі дорослі чоловіки, які мали коня були вершниками, а збідніле населення служило в піхоті, яка відігравала допоміжну роль. Основу скіфського війська становила легка кіннота озброєна мечами-акінаками (короткий скіфський меч), сокирами та списами. Головною зброєю був лук, з якого дорослий скіф міг вистрілити на 500 м. Ударною силою скіфської армії була важка кіннота. В якій служили представники скіфської знаті, які могли собі дозволити коштовний обладунок грецької роботи.

Всі землі та пасовиська належали общині, основу якої складали невеликі сім’ї, які володіли майном та худобою. На думку вчених, за аналогією з кочовими казахами XIX ст. яким для прожитку однієї сім’ї протягом року необхідно було володіти 5-7 кіньми та 50 вівцями. Очевидно, що приблизно така кількість худоби була необхідна для прожитку і скіфам.

Геродот, який докладно описав скіфське суспільство у своїй IV книзі «Історії» позначав  грецькими термінами скіфські соціальні інститути. Необхідно зауважити, що Геродот ніколи сам не був в Скіфії, тому його опису скіфського суспільства дуже схематичний та не точний, проте через брак інших письмових джерел свідчення Геродота до сих пір сприймаються середи істориків. Вищім державним органом в Скіфії, за Геродотом, були народні збори (пряма аналогія з Давньою Грецією), у яких брали участь дорослі чоловіки. Народні збори мали право обирати та усувати  царів.  Скіфська держава – Велика Скіфія поділялася на три царства, де правили правителі, яких греки називали басилеї (грецькою мовою «правитель»). Царства поділялися на менші області, які Геротод називає – номи (за аналогією з грецьким суспільним устроєм).