Звiт з практики з ВНЗ «Державний Університет Інтелектуальних Технологій І Зв’язку»

Міністерство освіти і науки України

ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І ЗВ’ЯЗКУ

Факультет  Бізнесу та  соціальних комунікацій
Кафедра Менеджменту та маркетингу

ЗВІТ

З ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ

Виконав: студент 4 курсу, групи МО-4.01
спеціальності: 073 «Менеджмент»        
__________________  Стоянова О.І.
(прізвище та ініціали)

Одеса-2021

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….

1. Загальна характеристика ВНЗ «Державний Університет Інтелектуальних Технологій І Зв’язку» ……………………………………………...
2. Характеристика роботи, яка виконувалась під час проходження практики ……………………………………………………………………………….
3. Висновок………………………………………………………………....

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………

ВСТУП

Мета практики - набуття досвіду професійної діяльності.

Завдання практики:

1. Вироблення знань, навичок і умінь в роботі з документами;
2. Вивчити особливості функціонування приймальної комісії;
3. Вивчити посадові обов'язки працівника приймальної комісії;
4. Інтеграція в професійну сферу.

У сучасних умовах якість підготовки фахівців зумовлює подальшу долю вишів. Освіта – це послуга чи специфічний виробничий процес.

Діяльність ВНЗ істотно відрізняється від діяльності промислових підприємств тим, що її об'єктом є людина. Це унеможливлює шаблонні підходи. Специфіку вишу визначає його основна діяльність – освітня, головне завдання якої – виховання та підготовка фахівців, конкурентоспроможних на світовому ринку. Отже, основними особливостями будь-якої освітньої установи є “продукція”, яку вона випускає, та тривалість “виробничого процесу”.

Особливість виробленої вузами “продукції” у тому, що студент - як “продукція”, а й учасник (суб'єкт) освітнього процесу, і споживач інших видів продукції вузу.

Метою розробки стандарту організації є вдосконалення виробництва забезпечення якості прийому абітурієнтів, створення сучасних, єдиних на всіх факультетах і за всіма спеціальностями правил прийому, так само створення зручних в першу чергу для абітурієнта правил і норм відповідних України.

1. Загальна характеристика ВНЗ «Державний Університет Інтелектуальних Технологій І Зв’язку»

Вищі курси телеграфних механіків, які готували техніків для південної частини Російської імперії, відкрилися в Одесі в 1900 році. Вони розташовувалися на Старопортофранківській вулиці.

У 1920 року на базі скасованих поштово-телеграфних курсів і в тій же будівлі був організований Одеський електротехнікум зв'язку, який став в 1923 році Одеським вищим електротехнікуму сильних струмів імені Г. Гринько (ОВЕ). Після чотирирічного навчання, випускники ОВЕ отримували кваліфікацію інженера. У 1925 році при Вищому електротехнікумі було створено слабкострумове відділення з трьома невеликими групами телеграфістів, телефоністів і радистів. У електротехнікумі почалася підготовка інженерів зв'язку.

В результаті реформи освіти, восени 1929 року Вищий електротехнікум був перетворений в електротехнічний факультет Одеського політехнічного інституту (ОПІ).

Згідно з Постановою ЦВК і РНК СРСР від 23 липня 1930 року за № 4/237, на базі електротехнічного факультету ОПІ був створений Одеський інститут інженерів зв'язку (ОІІС). Навчальний заклад розташовувався на вулиці Комсомольській (колишньої Старопортофранківській) в будівлі Вищого електротехнікуму і колишньому шкільному двоповерховій будівлі. У 1930-1931 році останнім було надбудовано на два поверхи і воно стало навчальним корпусом інституту, а пізніше - лабораторним корпусом. Директором ОНІС призначили С. Д. Ясинівського, який був деканом електротехнічного факультету ОПІ. Перший випуск інституту відбувся в 1931 році.