Спiльна транспортна полiтика ЄС

СПІЛЬНА ТРАНСПОРТНА ПОЛІТИКА ЄС

Поняття спільної транспортної політики не наводяться в установчих договорах ЄС, хоча ст. 90 ДФХС передбачає, що досягнення цілей Договорів стосовно транспортної сфери здійснюється в межах спільної транспортної політики. Відсутнє визначення  СТП ЄС і в Плані розвитку Єдиного Європейського транспортного простору, Хоча протягом усього існування Європейських співтовариств та Європейського Союзу впроваджувалися заходи в межах  СТП.

У науковій літературі поширена думка, що розвиток  СТП ЄС починається зі створення Європейського економічного співтовариства. Зокрема, на думку О.В. Філіпенко, перший етап розвитку  СТП ЄС характеризується імплементацією положень Римського договору, що закріплюють заборону дискримінації та полегшують транспортні операції в межах Співтовариства, та появою перших правових актів щодо гармонізації умов конкуренції у сфері транспорту , а Е.В. Пак та і.Н. Полянова вважають, що Європейська  СТП стала такою лише зі створенням Єдиного ринку на початку 2000-х. Насправді розвиток  СТП був передбачений уже в Договорі «Про заснування Європейського об’єднання вугілля та сталі», у ст. 70 якого проголошується, що заснування спільного ринку передбачає застосування таких тарифів і умов транспортування вугілля і сталі, які поставлять у порівнянні цінові умови споживачів, а під час пересування між державами-членами забороняється будь-яка дискримінація щодо тарифів і умов транспортування, а також було передбачено, що транспортна політика регулюється законом і правилами держав-членів, з чого можна зробити висновок про те, що  СТП належала до компетенції держав-членів.  У договорі про заснування Європейської спільноти 1957 р. (ст. 2) було зазначено, що діяльність спільноти охоплює спільну політику у сфері транспорту, зокрема створювання та розвиток транс’європейських мереж.

Сьогодні вихідні положення  СТП закріплено в Договорі про ЄС та Договорі про функціонування ЄС. Наприклад, ст. 4 ДФХС відносить транспорт і транс’європейські мережі до спільних для Союзу та держав-членів повноважень, а розділ VI ДФХС надає Європейському Парламенту та Раді повноваження щодо встановлення спільних правил для міжнародних перевезень, що прямують на територію або з території держави-члена або перетинають територію однієї або кількох держав-членів; умов надання транспортних послуг у межах держав-членів; заходів з удосконалення транспортної безпеки та інших доречних заходів.  СТП охоплює залізничний, автодорожній і внутрішній водний транспорт, однак Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою та після проведення консультацій із Комітетом регіонів та Економічно-соціальним комітетом, може запровадити необхідні положення щодо морського та повітряного транспорту.

О.А. Шиба розглядала спільну транспортну політику ( СТП) країн-членів ЄС як складник координації та узгодження транспортних політик на рівні міжнародної транспортної співпраці держав загалом, що не відображає об’єкта  СТП та не сприяє розумінню змісту цієї категорії.

О.В. Філіпенко під  СТП Євросоюзу розуміла комплекс дій на рівні Євросоюзу та його держав-членів із метою досягнення збалансованого, узгодженого регулювання відносин на Європейському транспортному ринку.

На мою думку, це визначення також не є досконалим (авторка не врахувала такі аспекти, як співпраця з третіми країнами, зокрема, у сфері формування транс’європейської транспортної мережі та трансконтинентальних транспортних коридорів, які є важливим складником спільної транспортної політики ЄС)

На мою думку, до дослідження цієї категорії слід підходити з розумінням спільних політик ЄС загалом, адже спільна транспортна політика є їхнім різновидом. Досить цікавим уважаємо підхід О. Оржель, яка тлумачить політики ЄС двома способами: у вузькому та в широкому розумінні. У більш вузькому розумінні політики ЄС » це чітко окреслені Договорами напрями діяльності ЄС, щодо яких було вироблено й ухвалено за допомогою вторинного законодавства згідно з чинними правилами та процедурами форми втручання для їхньої подальшої реалізації інституціями Союзу та національними публічними адміністраціями держав-членів. У більш широкому розумінні політики являють собою всі заходи та дії ЄС  за певним напрямом діяльності відповідно до сфери компетенцій ЄС, які сприяють досягненню цілей Союзу.