Міжнародні відносини

Специальность – 1998 год

Факультет – 2005

Деканы – голиков, сидоров, резников

Міжнародні відносини –взаємний обмін країн продукцією матеріального виробництва, послугами, інформацією, а також співробітництво політичних і гуманітарних організацій, які спрямовані на ефективне вирішення глобальних і регіональних проблем людства.

Наши педики О. І. Шнирков, І Ю.В. Макогон, А.П. Голіков, С.О. Якубовський,  В.М. Левкивський

Зарубежные педики А. Сміт, Е. Хекшер, Г. Мюрдал, Б. Баллас, М. Портер

Фактори виробництва земля, капітал (майнові ресурси), труд, підприємницькі здібності, технології (людські ресурси).

Економічний потенціал – це сукупна здатність економічних ресурсів, що є в межах країни, регіону або будь-якої іншої території, забезпечувати виробництво максимально можливих обсягів

Природно-ресурсний потенціал території або акваторії – це сукупна продуктивність природних ресурсів, виражене через їхню споживчу вартість у грошовому вимірі.

[pic 1]

[pic 2]

економічний розвиток – це кількісні та якісні зміни, що відбуваються у внутрішній соціально-економічній структурі країни (регіону).

Економічне зростання – одна зі складових економічного розвитку і характеризується лише кількісним збільшенням певних показників, не змінюючи внутрішню структуру об’єкту

ВВП – сумарна вартість товарів і послуг, вироблених за рік у межах країни (або регіону) усіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від їх національної приналежності.

ВНП – сумарна вартість товарів і послуг, вироблених національними суб'єктами (підприємствами, організаціями, приватними особами) за рік незалежно від того, на території якої держави вони розташован

НД визначається як сума всіх реальних доходів громадян, підприємств і організацій

Паритет купівельної спроможності (ПКС) – це співвідношення між національними валютами за їх купівельною спроможністю, тобто з урахуванням у кожній країні цін на певний набір товарів і послуг.

Показник якості життя характеризує ступінь задоволення матеріальних, культурних і духовних потреб людини. Він визначається за методикою ООН на базі розрахунку Індексу розвитку людського потенціалу (ІРЛП) у розрізі країн світу

Конкуре́нція — економічний процес взаємодії і боротьби товаровиробників за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів та отримання найбільших прибутків.

Виділяють види конкуренції: ∙ за масштабами – індивідуальна, місцева, галузева, міжгалузева, національна, глобальна; ∙ за характером: досконала і недосконала.

Конкурентоспроможність – здатність певного об'єкта або суб'єкта перевершити конкурентів в заданих умовах.

 Вона поділяється на: - конкурентоспроможність товару; - конкурентоспроможність товаровиробників (корпорації або фірми); - галузева конкурентоспроможність; - конкурентоспроможність країн і регіонів.

Значний внесок до теорії міжнародної конкуренції здійснив М.Портер. РОМБ ПОРТЕРА

«Полюси зростання» («полюси розвитку») є головним поняттям теоретичної концепції, згідно з якою розвиток виробництва в ринкових умовах не є рівномірним в усіх галузях, а завжди можна виділити такі, що розвиваються найбільш динамічно. Це, – так звані, пропульсивні галузі, які стимулюють розвиток усієї економіки

Вільна (особлива) економічна зона (ВЕЗ) це – обмежена територія держави, на якій встановлюються митний, податковий, фінансовий, організаційно-правовий та інші режими діяльності суб'єктів підприємництва, що сприяє активізації економіки та інтеграції у світове господарство.

Офшором (від англ. Offshore - « поза берегом ») називається країна або територія, що має привабливо низькі або нульові податкові ставки на всі або певні категорії доходів для іноземних компаній.

КРАЇНИ ОФШОРИ - АНДОРРА МОНАКО СІНГАПУР  ПАНАМА ЛІХТЕНШТЕЙН