Essays.club - Получите бесплатные рефераты, курсовые работы и научные статьи
Поиск

Проблеми сучасного розвитку компаративних досліджень японської та євроатлантичної літературної теорії та практики

Автор:   •  Октябрь 19, 2018  •  Реферат  •  10,268 Слов (42 Страниц)  •  465 Просмотры

Страница 1 из 42

Зміст

1. Становлення літературної компаративістики в Японії та країнах євроатлантичного простору:  історичний аспект

         1.1. Розвиток західної компаративістики

         1.2. Розвиток японської компаративістики

 2. Інтерес вчених країн Європи до японької літератури

        2.1Японська література у порівняльних дослідженнях європейських вчених

        2.2 Вплив західноєвропейської словесності на розвиток японської літератур

 3. Проблеми сучасного розвитку компаративних досліджень японської та євроатлантичної літературної теорії та практики


1. Становлення літературної компаративістики в Японії та країнах євроатлантичного простору:  історичний аспект

  1. Розвиток західної компаративістики

Як відомо, розвиток власне порівняльного літературознавства починається у другій половині XIX ст., точніше, до кінця століття, і триває в умовах невпинного розгалуження науки і уточнення її цілей і до цього дня. Загальний огляд зробленого нею шляху представляється необхідним не тільки з точки зору історії предмета, а й тому, що він дозволяє простежити еволюцію основних напрямків розвитку науки з перших днів їх виникнення і до теперішнього часу [1, c. 50-58].

 Великий інтерес до античності в епоху Відродження сприяв появі цілого ряду досліджень порівняльного характеру. Вийшло чимало праць, в яких зіставлялася творчість грецьких і латинських письменників, при цьому підкреслювалася перевагу перших, що стали зразками для других, але не відкидалася і оригінальність останніх. Особливо зверталася увага на дбайливе збереження Вергілієм правил епічного мистецтва Гомера. У багатьох працях порівнювалися творіння Данте і Петрарки з творами письменників античності.

В епоху класицизму при всій вірності традиціям античності проявляється дедалі більша чуйність до власної оригінальності в порівнянні з літературними зразками, серед яких багато хто ставився до середньовіччя або до періодів, що безпосередньо передували йому. Про такий підхід свідчать зауваження, висловлені на адресу П’єра Корнеля щодо близькості його «Сіда» (1636) до іспанських джерел. Як відомо, тема «Сіда», яка прозвучала вперше в XII в. та відновлена ​​в іспанських Романсеро і «Поеми Родріго» (XIV ст.), привернула до себе пильний інтерес іспанського театру початку XVII ст. (Хуана де ла Куева і особливо Лопе де Веги). Більш завершену форму образ Сіда отримав в двох п’єсах Гильєна де Кастро - до нього і звернувся Корнель. Критики Корнеля, хотіли вони цього чи ні, змушені були провести порівняльне дослідження іспанської та французької драматургії [6, c. 26-38].

В наступному столітті інше творіння Корнеля, класична мелодрама «Гераклий» (1646), також викликало ряд нарікань, причому ставилася під сумнів саме його оригінальність.

XVIII ст. з його космополітичними тенденціями значно сприяв посиленню інтересу до інонаціональним літературам і до розробки узагальнюючих праць з історії європейської літератури. Серед письменників, що пильно стежили за досягненнями зарубіжної культури, слід перш за все назвати Вольтера, який в «Філософських листах» (або «Англійських листах», 1733), описуючи своє посилання в Англії, знайомить французів з англійською літературою, точніше кажучи, протиставляє французькій елегантності і почуттю міри повадки жителів Британських островів, що «віддають варварством», всіляко підкреслює перевагу французької трагедії над творіннями Шекспіра, цього «автора жахливих фарсів», насичених «гігантськими і дивні та ідеями», і т. д. [3, c. 216-218].

Звертаючись до давньої мрії Петрарки і Еразма Роттердамського про «літературну республіку», письменник Лодовіко Антоніо Муратори, автор великої кореспонденції і ряду теоретичних досліджень в області поезії, розробляє працю «Про досконалої італійської поезії» (1706), в якому розглядає і весь ансамбль західній поезії. Один з перших істориків італійської літератури, Франческо Саверіо Квадро публікує дослідження «Історія і розум поезії» (одна тисяча сімсот п’ятьдесят-дві), в якому зачіпає деякі аспекти впливу провансальської поезії на італійську. І нарешті, можна назвати і Деніна, автора узагальнюючого дослідження з історії європейської літератури (один тисячі сімсот шістьдесят одна) [7, c. 50-58].

...

Скачать:   txt (136 Kb)   pdf (391.4 Kb)   docx (52.1 Kb)  
Продолжить читать еще 41 страниц(ы) »
Доступно только на Essays.club