Хвіст, який крутить собакою

«Хвіст, який крутить собакою»

Проблема впливу ЗМІ на масову аудиторію цікавить безліч країн вже близько століття. На початку XX століття, коли остаточно склалися масові засоби передачі інформації, стала можливою і ідея масової маніпуляції суспільства. З появою Інтернету, телебачення і радіо світ став більш інформаційним. Інформація стала невід ємною частиною життя суспільства.

Засоби масової інформації називають «четвертою владою». ЗМІ надають найпотужніший вплив на суспільну свідомість, що в свою чергу відіграють одну з визначальних ролей у формуванні громадської думки та формулюванні громадських інтересів громадян.

ЗМІ займаються збором, обробкою і поширенням інформації, призначеної для широких верств населення. Завдяки тому, що отриманою суспільно-політичною інформацією, користується більша частина населення країни, владні структури, що контролюють ЗМІ, отримали можливість істотного впливу на суспільно-політичне життя суспільства. До цього прагнуть і різні - - громадські, соціальні та політичні групи, активно створюючи підконтрольні їм ЗМІ.

В даний час наявність сучасних технічних засобів, що використовуються для доступу до інформації, дозволяє створити у населення почуття причетності до подій, що суттєво посилює вплив ЗМІ на аудиторію.

Продовжуючи тему і проблему маніпуляції і «забуттям» свідомості суспільства, не можна залишати поза увагою і те, що ЗМІ нерідко, а навіть і часто є посередником, який формує у громадян певний політичний свідомість. За допомогою грамотного піар-ходу, і взаємодія зі зв'язками з громадськістю, політичні партії і їх лідери здатні в значній мірі вплинути на хід і результат народного голосування.

Для того щоб якомога швидше і глибше захопити підсвідомість громадян, формується коло так званих лідерів думок. Дивлячись та слухаючи окремих представників формується почуття довіри до їх думки, та тим самим підвищується їх авторитетність, вагомість. У часи постійних змін люди шукають орієнтир - того, хто випередив їх, хто виявив та ідентифікував проблеми, вирішив їх у своєму житті, хто може запропонувати гарну пораду, - того, кому вони довіряють. 

Досить вдалим доказом, щодо наведених вище думок буде фільм «Хвіст який крутить собакою» (2005). В першу чергу, фільм дуже добре демонструє ряд робочих методів управління громадською думкою. Видимість війни тут дозволяє президенту виступити перед населенням в новому, виграшному статусі, для того щоб відвернути увагу від нещодавнього сексуального скандалу, який вагомо вплинув на його рейтинги. На тлі розгорнулася «війни» президент починає виконувати для громадян нову, яскраву, позитивну і відповідальну роль - батька нації і захисника світу, який з усіх сил намагається тримати «небезпечну ситуацію» під контролем. Таким чином, вирішальним фактором для політичних оцінок загальної маси людей (в якій до того ж некомпетентних більше) є не реальна політика, а представлені політичними діячами образи, що транслюються по каналами ЗМІ. «Немає ніякої різниці, правда чи ні. Слух пройшов, преса в курсі. Вона буде грати на цьому ». Хоч і відомо, що сила в правді, помилкова інформація, при певній подачі, також має реальну силу і здатна управляти громадською думкою. І більша частина фільму цьому і присвячена.