Договір про реалізацію прав та використання виконання між засновниками (учасниками) господарських товариств

Світова практика свідчить, що механізм корпоративного управління – це результат зусиль як учасників корпоративних відносин, так і держави. Причому, саме держава відіграє провідну роль в удосконаленні корпоративних відносин шляхом запровадження дієвого законодавчого підґрунтя. 

Нажаль, в Законопроекті не наведено жодних істотних умов КД, тобто, тих, які є обов'язковими для нього і без яких він в будь-якому разі не вважається укладеним (чинним). В свою чергу, це створює певну невизначеність для учасників (засновників) ТОВ в контексті розуміння, чи є достатньо захищеними їхні права та інтереси на випадок можливих непорозумінь чи конфліктних ситуацій між ними.

У статті  «Договір про реалізацію прав та використання виконання між засновниками (учасниками) господарських товариств», вміщеній в журналі «Підприємництво, господарство і право» № 1 за 2017 рік, розглядаються питання договору про реалізацію прав та виконання обов’язків між засновниками (учасниками) господарських товариств. Автор статті – адвокат, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільного права та процесу Львівського національного університету імені Івана Франка. Стаття являє собою аналіз чинних нормативних актів України, практики їх застосування та проекту законодавчих змін. У статті йдеться про правильність використання терміну «корпоративний договір» та доцільність його закріплення в праві України.

Стаття ділиться на п’ять частин, складається з таких частин, як постановка проблеми, аналіз останніх досліджень, мета, виклад основного матеріалу, висновок,  починається стаття з постановки проблеми, закінчується висновком.

На початку статті викладаються аналіз останніх досліджень, де автор вказує науковців які присвятили свої праці вивченню проблеми аспектів, пов’язаних зі створенням, діяльністю та припиненням господарських товариств.  Автор визначив мету статті, яка полягає в теоретично-правовому вивченні змісту поняття «корпоративний договір», визначенню доцільності його закріплення в праві України та висловленню авторського бачення щодо вдосконалення чинного законодавства.

У статті автор ставить зачіпає таку проблему, що чинне законодавство, яким регулюється діяльність товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю є суперечливим, фрагментарним та таким, що не відповідає сучасним вимогам щодо гнучкості та ефективності регулювання. Автор, також, висвітлює конкретні недоліки чинного законодавства.  

В основній частині визначається поняття корпоративного договору за статтею 7 проекту Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Автор, наголошує на тому, корпоративний договір пропонують визначати як безвідплатний договір між усіма або декількома учасниками товариства про особливості реалізації прав та обов’язків учасників товариства. За корпоративним договором його сторони зобов’язуються реалізовувати певним чином права й обов’язки учасників товариства та (або) утримуватися від їх реалізації. При цьому проектом Закону передбачено, що корпоративний договір може передбачати обов’язок його сторін голосувати у певний спосіб на загальних зборах учасників, узгоджено вчиняти інші дії, пов’язані з управлінням товариства, особливості реалізації учасником товариства переважного права на придбання частки або частини частки іншого учасника товариства, а також обов’язок утримуватись від реалізації переважного права, погоджувати відчуження часток, утримуватися від відчуження часток до настання певних обставин, а також здійснювати інші дії, пов’язані з управлінням товариством, з його діяльністю, припиненням та ліквідацією. Автор зазначає, що відповідно Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» також визначено, що предметом корпоративного договору не можуть бути зобов’язання сторони такого договору голосувати згідно з вказівками органів управління товариства, щодо якого укладений цей договір.