Поняття і ознаки кримінальної субкультури як детермінанти злочинності

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
УПРАВЛІННЯ ТА ПРАВА ІМЕНІ ЛЕОНІДА ЮЗЬКОВА

[pic 1]

Самостійна робота 

з дисципліни кримінально-виконавче право

на тему:

«Поняття і ознаки кримінальної субкультури як детермінанти злочинності»

Виконав:

студент групи 3 групи 4 курсу

Олексій НІКОЛАЄНКО

Перевірив:

Доцент кафедри

Дмитро ВИГОВСЬКИЙ

Хмельницький-2022

Поняття і ознаки кримінальної субкультури як детермінанти злочинності

Злочинний світ тривалий час сприймався суспільною свідомістю як негатив і на маргінесі суспільного життя. За радянських часів прості люди рідко стикалися зі злочинним світом, і злочинність була зведена до нуля.

Зараз зареєструвати власний бізнес, сплатити податки, отримати ліцензію – це вступити в кримінальні відносини. Український соціолог І. Рущенко, досліджуючи основні етапи, фактори та вектори так званої «кримінальної революції» в Україні, стверджує, що вона не лише існує, а й постійно розширює простір свого вияву.

Сутність кримінальної субкультури полягає в її суверенітеті щодо інших сфер суспільного життя. Вона розташована поряд із злочинністю і є її невід’ємною частиною, що дає можливість захиститися від «іншого світу світу». Це дає можливість сформувати якусь спільноту, замкнуту та відокремлену від інших спільнот. Вона розвиває механізми захисту кримінального світу від зовнішнього втручання, і водночас виступає стимулом для злочинності, дозволяючи їй продовжувати, розвиватися та залишатися відносно незалежною. Підводячи підсумок, можна сказати, що для подальшого наукового розвитку методів профілактики злочинності необхідно провести детальне дослідження субкультури злочинності та забезпечити її попередження.

Здається, інстинкт самозбереження підказує злочинцям, що їм потрібно виробити правила поведінки, які дозволять їм краще спілкуватися один з одним. У суспільстві з’явилися правила поведінки та особлива мова спілкування, які санкціонують за порушення норм. Усі перераховані характеристики та багато інших характерні для кримінальної субкультури, яка так само невіддільна від злочинності, як злочинність невіддільна від суспільства.

Субкультура кримінального світу за своїм змістом є контркультурою. У нього є своя мова, свої цінності, норми, закони, своя мораль, символи, своя система навчання злочинної поведінки. У цій системі можуть виникати суперечливі концепції та цінності, наприклад, чесний злодій також може створити помилкове відчуття відповідальності перед своєю компанією. У кримінальних субкультурах особистості формуються відповідно до норм кримінального середовища, без розгляду культури в цілому.

Розуміння та вивчення закономірностей існування та розвитку кримінальних субкультур дозволяє, насамперед, прогресувати у боротьбі зі злочинністю та попередженні злочинності, розробляти нові теорії та доповнювати існуючі теорії, прогресувати в практиці наукових досягнень. Роздуми про кримінальні субкультури слід робити не ізольовано, а в контексті загальної культурної теорії, яка має місце всередині країни.

Як відомо, кримінальна субкультура є однією з основ кримінального світу. Тому, слід її розглядати як самостійне внутрішнє джерело відтворення злочинності. Сутність кримінальної субкультури певною мірою відображається в самому понятті.

Культура — надзвичайно широке поняття, що включає матеріальні та духовні результати людського життя. Культура - форма існування, що формується діяльністю людини, в тому числі особистісні якості людини - суб'єкта творчої діяльності; способи діяльності, винахідником яких є одна людина, удосконалюються і передаються з покоління в покоління завдяки навчанню і культивуванню. Такі предмети — матеріальні, духовні, художні — складають культурне середовище суспільства.

Існують й інші визначення поняття культури, відмінні від наведених визначень. Так, автор К. А. Прокоф’єв визначає форму інституційних відносин як сферу культури, підкреслюючи, що «культура — це вироблений у колективі рівень відносин, тих норм і зразків поведінки, освячених традицією, для нації та її різних соціальних класів. Культура є формою передачі соціального досвіду через оволодіння кожним поколінням матеріальним світом культури, навичками і способами його технологічного взаємовідношення з природою, культурними цінностями і моделями поведінки. Культура формує стійкі художньо-пізнавальні норми, уявлення про красу, уявлення про природу людини в усіх її расових ознаках і кольорах.