Особливості щодо кваліфікації дій осіб вчинених організованою групою

Особливості щодо кваліфікації дій осіб вчинених організованою групою

У сучасних умовах при наявності різних соціальних проблем вчинення злочину організованою групою набуває особливого значення, так як призводить до тяжких суспільних наслідків.

Згідно ч. 3 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи [1]. З даного визначення можна зробити висновки, що організованій групі як формі співучасті притаманні певні риси, за допомогою яких дана форма співучасті відрізняється від інших форм співучасті. Так, можна виділити такі об’єктивні ознаки організованої групи:

1) участь беруть декілька осіб (три і більше суб’єктів злочину);

2) учасників об’єднує спільна діяльність з єдиним планом дій та розподіленням окремих функцій для кожного з них;

3) стійкість групи.

Дані ознаки відображають сутність організованої групи. У юридичній літературі зазначається, що до складу організованої групи повинно входити не менше трьох осіб. Проте існує багато проблемних моментів з приводу того чи можна відносити до учасників організованої групи неосудну особу або ж особу, яка не досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність, тобто осіб, які по суті не є суб’єктами злочину у кримінальному значенні.

Ми підтримуємо думку Р. Орловського, який зазначає, що всіх учасників організованої групи об’єднує спільна діяльність і всі вони повинні бути наділені загальними ознаками суб’єкта злочину. Спільність діяння означає, що члени організованої групи спрямовують свої зусилля на досягнення єдиного злочинного результату. Організована група створюється для того, щоб досягнути спільного, єдиного злочинного результату. Причинний зв’язок між діями кожного учасника організованої групи і злочинним результатом виражається в такому:

1) кожний член організованої групи взаємопов’язаний хоча б із двома із членів організованої групи, докладає своїх зусиль для досягнення злочинного результату, створює для цього необхідні умови. Таким чином, безпосередньо чи опосередковано бере участь у спричиненні шкоди об’єкту посягання;

2) їх підготовчі дії в часі передують або щонайменше співпадають з учиненням злочину. Спільність як об’єктивна ознака, знаходить своє вираження в спричиненні злочинного результату загальними зусиллями всіх учасників організованої групи, проявляється в наявності певної психічної спільності учасників організованої групи [2, с. 395 - 396].

Поняття стійкості відображене в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями» , де зазначається, що стійкість організованої групи та злочинної організації полягає в їх здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти факторам, що можуть їх дезорганізувати, як внутрішнім (наприклад, невизнання авторитету або наказів керівника, намагання окремих членів об’єднання відокремитись чи вийти з нього), так і зовнішнім (недотримання правил безпеки щодо дій правоохоронних органів, діяльність конкурентів за злочинним середовищем тощо) [3].

При розгляді сутності організованої групи необхідно відмежовувати поняття «організована злочинність» та «групова злочинність». Необхідно відмітити, що в юридичних наукових колах містяться різні думки з приводу питання щодо співвідношення даних понять. Щодо групової злочинності, то зазначають, що вона має місце, коли злочин