Злочини проти громадського порядку та моральності

Кримінальна відповідальність за злочини проти громадського порядку передбачена Розділом ХІІ Кримінального кодексу України «Злочини проти громадського порядку та моральності».

Чинне українське законодавство не містить чіткого визначення поняття громадський порядок, а тому дати вказане поняття можна лише через аналіз суспільних відносин, окремих галузей права та узагальнення наукових концепцій, які містяться в спеціальній літературі.

Зокрема, А. П. Білопольський зазначає, що громадський порядок – це комплекс відносин, що функціонує в суспільстві між людьми та забезпечує громадський спокій, недоторканність особи і цілісність власності, нормальне функціонування державних та суспільних інститутів. (Білопольський, стаття, 364)

В. Я. Настюк розглядає громадський порядок як стан соціальної урегульованості, при якому забезпечується життя, здоров’я громадян, їх права та свободи, громадський спокій, мораль, людська гідність, що є необхідною умовою забезпечення належних умов для суспільно корисної діяльності людей. (Настюк, стаття, 61)

На думку А. В. Точки громадський порядок слід розглядати як утворений в суспільстві на основі моральних, нормативних приписів стійкий порядок взаємовідносин між державою, соціальними інститутами та громадянами, що забезпечує дотримання та реалізацію прав, обов’язків і законних інтересів зазначених суб’єктів. (Точка, дисертація)

О. Ф. Кобзар зазначає, що громадський порядок передбачає:

1. всебічне правове і соціальне забезпечення громад, спокою, норм, умов праці, відпочинку й побуту людей, зокрема урегульованість відносин громадського порядку певною сукупність правових та інших соціальних норм, передусім нормами кримінального й адміністративного права;

2. забезпеченість охорони громадського порядку ефективною діяльністю спеціальних правоохоронних органів (органів внутрішніх справ, служби безпеки, прокуратури, суду тощо) та громадських організацій, які надають сприяння у роботі зазначеним вище правоохоронним органам;

3. наявність дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та інших видів юридичної, а також моральної відповідальності за порушення громадського порядку. (Кобзар, стаття, 127)

Криміналістична характеристика, на думку Д. В. Удовенко, це «система відомостей про певні види злочинів, ознаки суб’єкта злочину, мотиви його дій, предмет посягання, обстановку і злочинні способи, які мають значення для встановлення і розслідування таких діянь криміналістичними засобами, прийомами та методами. (Удовенко, 222)

А. П. Шеремет визначав криміналістичну характеристику злочинів як інформаційну модель, яка являє собою кількісно-якісний опис типових ознак конкретного виду (групи) злочинів та відображає закономірні зв’язки і слугує побудові та перевірці слідчих версій для вирішення основних завдань розслідування. (Шеремет, 342)

А. В. Кофанов зазначав, що криміналістична характеристика злочинів представляє собою систему, яка містить ознаки і дані про закономірні зв’язки слідів, виражені відповідним ступенем вірогідності, встановленої на підставі узагальнення даних матеріалів кримінальних справ, апробованих слідчою практикою. В подальшому зазначені дані утворюють собою основу для побудови систем типових версій, які використовуються уповноваженими суб’єктами при вирішенні конкретних слідчих завдань, висуненні робочих версій під час проведення розслідування. (Кофанов, 241)

Одним із найбільш дискусійних в теорії криміналістичної характеристики злочинів є питання, яке стосується визначення її кількісно-якісних елементів, тобто криміналістично-значущих ознак, які утворюють собою її ядро. На думку О. О. Алєксєєва, до основних елементів криміналістичної характеристики окремого виду (групи) злочинів слід віднести:

1) характеристику предмету злочинного посягання