Поняття та склад земель оздоровчого та рекреаційного призначення

1. Поняття та склад земель оздоровчого та рекреаційного призначення

До земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

Землі оздоровчого призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Лікувально-оздоровчі властивості мають не самі землі, а тільки лікувально-оздоровча місцевість, тобто природна територія.

До загальнопоширених природних лікувальних ресурсів належать ресурси, які трапляються у різних регіонах України, мають значні запаси та придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Такі місцевості у встановленому Законом порядку можуть бути визнані курортами.

На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів встановлюються округи і зони санітарної охорони.

До складу земель оздоровчого призначення входять лікувально-оздоровчі місцевості та курорти.
Лікувально-оздоровча місцевість є природною територією, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Курорт — це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси які використовуються з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань.

Спільною ознакою лікувально-оздоровчої місцевості та курортів є наявність на них природних лікувальних ресурсів, що офіційно визнані придатними для лікування,

«До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.»

Землі рекреаційного призначення – одна з категорій, що входить до складу земель України.

Рекреаційними зонами є ділянки суші і водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму.

Склад земель рекреаційного призначення

до земель рекреаційного призначення належать наступні земельні ділянки:

1)земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів;

2)земельні ділянки навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас;

3)земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів;

4)земельні ділянки стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів;

5)земельні ділянки будинків рибалок і мисливців;

6)земельні ділянки дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів;

7)земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

1. Суб’єкти прав на землі оздоровчого та рекреаційного призначення.

Основними суб'єктами прав на землю оздоровчого призначення є:

1)Фізичні особи: (Громадяни України та іноземці), які мають право власності або користування землею, можуть володіти, користуватися або розпоряджатися земельними ділянками для організації оздоровчих закладів, курортів, санаторіїв.

2)Юридичні особи. Як приклад, компанії, підприємства, установи та організації, які мають право на власність або користування земельними ділянками, можуть використовувати землю для будівництва і експлуатації оздоровчих закладів, курортів, готелів, баз відпочинку та інших об'єктів оздоровлення.

3)Органи місцевого самоврядування, такі як , сільські, селищні, міські ради,  також мають право використовувати землю для організації та управління оздоровчими закладами, розвитку курортних зон.

4) Державні органи, зокрема Міністерство охорони здоров'я, Міністерство регіонального розвитку та будівництва, можуть мати право на власність або користування земельними ділянками для реалізації проектів оздоровлення та розвитку курортних зон.