Захист викривачiв корупцii: Украiнський та мiжнародний досвiд

 «ЗАХИСТ ВИКРИВАЧІВ КОРУПЦІЇ: УКРАЇНСЬКИЙ ТА МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД»

Корупція є однією з найважливіших проблем у сучасному світі. Деякі дослідники вважають, що корупція стала основною політичною проблемою кінця XX – початку ХХІ століття. За будь-яких підходів та оцінок не викликає сумнівів, що корупція є проблемою, розв’язання якої для багатьох країн є надзвичайно актуальною справою.

В сучасних умовах державний захист осіб, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції, достатньо успішно реалізовується у багатьох країнах світу. Практика європейських країн у боротьбі з корупцією показала, що співпраця з особами, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції та забезпечення їх захисту, є одним із важливих аспектів антикорупційної політики держави. Важливість цього інституту для боротьби із корупційними проявами підтверджується як міжнародним, так і національним законодавством.

Історія становлення сучасного українського законодавства свідчить, що першим із законів, котрий стосувався осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, тобто у виявленні, попередженні, припиненні, розкритті або розслідуванні кримінальних правопорушень, був Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» 1993 року. Проте згаданий Закон не виділяє конкретно сферу корупції.

Згодом норми щодо державного захисту осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, з’явилися в попередніх антикорупційних законах України.

На виконання Антикорупційної стратегії Закон України № 3206-VІ від 7 квітня 2011 р. «Про засади запобігання і протидії корупції» був доповнений новою ст. 20, норми якої були покликані врегулювати питання державного захисту осіб, що надають допомогу в запобіганні та протидії корупції, а згодом прийнято Закон України «Про запобігання корупції», у якому захисту викривачів присвячено окремий розділ, що має назву «Захист викривачів».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» особою, яка надає допомогу в запобіганні і протидії корупції (викривачем), є фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв’язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

Отже, однією із умов викриття порушення є впевненість у тому, що інформація про корупцію достовірна. Викривачі перебувають під захистом держави. За наявності загрози життю, житлу, здоров’ю та майну осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, або їх близьких осіб, у зв’язку із здійсненим повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», правоохоронні органи можуть застосовувати відносно них правові, організаційно-технічні та інші передбачені Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» заходи, спрямовані на захист від протиправних посягань, серед яких:

- особиста охорона, охорона житла і майна;

- видача спеціальних засобів індивідуального захисту й сповіщення про небезпеку;

- використання технічних засобів контролю та прослуховування телефонних й інших переговорів, візуальне спостереження;

- заміна документів і зміна зовнішності;

- зміна місця роботи або навчання, переселення в інше місце проживання;

- забезпечення конфіденційності відомостей про особу;

- закритий судовий розгляд;

- інші заходи безпеки.

Крім цього, додаткові гарантії захисту викривачів встановлені ч. 2 ст. 35 Цивільного процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими Національне агентство може бути залучено як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача у справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у зв’язку з повідомленням ним або членом його сім’ї про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою.