Методика реформування нормативно-правової бази України у сфері аграрної та харчової промисловості в процесі вступу до СОТ та інтеграції з
Автор: Marina Kozlovska • Июнь 18, 2019 • Реферат • 16,964 Слов (68 Страниц) • 424 Просмотры
Звіт за результатами наукових досліджень
згідно тематики:
Методика реформування нормативно-правової бази України
у сфері аграрної та харчової промисловості
в процесі вступу до СОТ та інтеграції з ринком ЄС
Виконавець: М.В.Козловська
м. Київ – 2007 р.
Вступ (обґрунтування предмету і методики досліджень) | 3 |
Використані скорочення | 6 |
1. Національна методологія гармонізації стандартів та вплив її застосування на прискорення вступу України до СОТ | 8 |
1.1. Співвідношення процесів гармонізації стандартів та технічного регулювання в практиці ФАО та ЄС | 16 |
1.1.1 Нова концепція (NA), гармонізовані норми та системи оцінки відповідності в ЄС | 16 |
1.1.2 Формування національної методології гармонізації стандартів в системі технічного регулювання за Новим підходом | 23 |
1.1.3 Структура правової бази ЄС та методика електронної навігації по редакціях правових документів | 28 |
1.1.4. Національні та мовні особливості політики гармонізації в аграрній сфері й формування національного термінологічно-процедурного поля | 31 |
2. Пропозиції щодо розподілу функцій з організації наукових розробок у сфері оцінки відповідності, стандартизації і сертифікації між Мінагрополітики і Українською академією аграрних наук | 39 |
3. Методичні підходи щодо застосування гармонізованих стандартів в АПК України | 43 |
Пропозиції | 51 |
Висновки | 52 |
Бібліографія | 53 |
Схеми 1-8 | 54-65 |
Додатки 1-14 | 66-175 |
Вступ (обґрунтування предмету і методики досліджень)
В науковому суспільстві та виробничих сферах народногосподарського комплексу України (в т.ч. агропромислового), останні роки активно мусується теза стосовно повільних темпів гармонізації національних стандартів із міжнародними. Начебто це є важливим гальмуючим фактором формування ринкових відносин в Україні й при вступі до СОТ, що значною мірою має базуватись на регуляторних нормах ЄС, зокрема зростання в експортному сегменті аграрного сектора, а також захисту національного виробника.
Але, вивчення вимог національної законодавчої бази, змушує перенести акценти при формування національної концепції оперативного та стратегічного управління ринком з питань розроблення стандартів (тим більше – прискорення цих робіт) на питання доцільності розроблення цих стандартів й можливостей їх впливу на процеси ринкового регулювання.
Первинно визначений в національній науці та практиці пріоритет процесів стандартизації виступив суттєвим гальмуючим фактором й потребує перенесення акценту на відпрацювання цілісної системи технічного регулювання у аграрному та харчовому секторі, практично, «з нуля». Специфіка технічного регулювання та загального управління харчовою і продовольчою безпекою в ЄС значно більш обґрунтована з наукової точки зору, аніж це прийнято в українській практиці. До того ж, регуляторні акти ЄС застосовуються безпосередньо, через фінансові та контролюючі механізми, і опосередковано – через внутрішні модифікації окремих актів в межах окремих країн, де зберігаються рамки і принципи визначення контрольних показників. Українська практика імплементації європейських норм має двохступеневу систему – запровадження здебільшого рамкових умов на рівні законів, і їхня деталізація на рівні актів виконавчої влади – що здебільшого беруть деякі вибіркові моменти з європейських норм, не спираються на послідовні наукові обґрунтування і моніторинг дотримання європейських практик. В підсумку за всі роки впровадження європейських норм з 1994 року, українська система оцінювання відповідності досить сильно відрізняється від європейської та норм СОТ, і тому виробникам доводиться проходити подвійний контроль при експорті-імпорті продукції. Внаслідок такої ситуації, страждає конкурентність та інвестиційна привабливість українських компаній, зростають додаткові витрати кожної сторони в торгівлі – на проведення оцінки товару застарілими українськими засобами контролю, які на визнаються в ЄС та більшісті країн СОТ, і в сукупності страждають споживачі, що отримують оцінку та управління харчовими ризиками – за малодостовірними нормами.
...