Служебное право

1. Службове право – самостійна галузь права, комплекса галузь права чи складова адміністративного права.

Службове право є відносно новим феноменом у вітчизняній юриспруденції, але динамічний розвиток службового права в умовах становлення національної системи публічної адміністрації на людиноцентричних/сервісоорієнтованих/інклюзивних засадах раціонально організованої та правомірної службової діяльності посадових/службових осіб об'єктивно зумовив фаховий дискурс щодо його місця та ролі у національній правовій системі.

Є чотири основні підходи науковців до вирішення питання щодо місця та ролі службового права у національній правовій системі:

а) службове право як інститут адміністративного права;

б) службове право як підгалузь адміністративного права;

в) службове право як комплексна галузь публічного права;

г) службове право як самостійна галузь публічного права.

Аргументація прибічників кожного з чотирьох названих підходів до визначення місця службового права у національній системі права:

1) службове право як інститут адміністративного права: 

• Інститут права – це відносно самостійна група правових норм, що регулюють у рамках галузі права певний вид однорідних суспільних відносин.
• Початково в умовах нерозвиненості службового права існували певні підстави вважати службове право «фундаментальним інститутом адміністративного права», оскільки йшлося про регулювання певного виду однорідних суспільних відносин;
• Наразі правове регулювання службового права виходить за межі регулювання «певного виду однорідних суспільних відносин», оскільки загалом йдеться про складну організацію та функціонування публічної служби, а також функціонування окремих видів публічної служби (державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, політичної служби, патронатної служби). Як наслідок, відбувається інтеграція правових норм навколо великого масиву стійких однорідних публічно-службових відносин;
• Виокремлення службового права як комплексного публічно-правового феномену та складність і багатоманітність публічно-службових відносин унеможливлює позиціонування службового права як інституту адміністративного права;

• Також відсутні формальні підстави для визначення службового права як складного інституту адміністративного права (тобто такого, що складається з субінститутів як «сукупності правових норм, що регулюють особливі за змістом видові відносини»).

2) службове право як підгалузь адміністративного права:

• Підгалузь права – це сукупність правових норм, що виокремлюються у межах галузі права, є сукупністю предметно пов'язаних галузевих інститутів, регулюють однорідні відносини у певній сфері;
• Залежно від застосовуваного критерію виокремлюють сукупність усталених інститутів адміністративного права (державної служби, дипломатичної служби, патронатної служби, політичної служби, службової кар'єри, заохочень, відповідальності публічних службовців тощо);
• Службове право «генетично» пов'язане з адміністративним правом та має ознаки підгалузі Особливої частини адміністративного права/Особливого адміністративного права;
• Неможливість виокремлення службового права як галузі права пояснюється відсутністю унікального/самостійного методу правового регулювання публічно-службових відносин (наголошують, що «службове право послуговується методами адміністративного права);
• Водночас ігнорується сучасний висхідний тренд динамічного розширення сфери публічної служби, появи низки інститутів службового права та необхідності комплексного правового регулювання сфери публічно-службових відносин.

3) службове право як комплексна галузь публічного права:

Комплексна галузь права – це галузь права, яка поєдную норми та інститути різних галузей права.

Комплексність як ознака службового права детермінована його динамічним розвитком, специфікою правого регулювання, міжгалузевою сукупністю норм.

Теза 1. До предмету регулювання службового права необґрунтовано відносять службово-трудові відносини, що регулюються нормами трудового права (апелюють до наявності правових інститутів оплати праці, відпустки, безпечних умовах праці, просування по службі, переведення і припинення служби, відрядження, істотних умов праці, стажу, соціальних гарантій, заохочення, соціально-побутового забезпечення, пенсійного забезпечення, робочого часу та часу відпочинку, дисциплінарної та майнової відповідальності тощо)