Звіт з практики у адвокатської діяльності

ВСТУП

Адвокатура - найдавніша і в той же час загальнолюдська інституція. Розвиток адвокатури як професії почався з історії стародавніх та нових культурних народів ( Африки, Азії, Америки, Австралії, Китаю, Японії ). Адвокатура подібно усім соціальним інститутам не виникла одразу в організованому вигляді, а спочатку існувала як незначний зародок, який за сприятливих умов сформувався і досяг певного розквіту.

Надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки; водночас специфіка, комплексний характер обов'язків, що лежать на адвокатурі, обумовлюють необхідність збалансування служіння, адвоката інтересам окремого клієнта з інтересами суспільства в цілому, дотриманням принципів законності і верховенства права [1] .

Успішне досягнення мети саморегуляції професійної поведінки адвокатів на такому високому рівні, який передбачає врахування складного співвідношення різнопланових обов'язків адвоката, їх пріоритетів та конкретного втілення в ситуаціях, коли такі обов'язки вступають в суперечність один з одним, а також відшукання шляху їх реалізації, що оптимально відповідає покликанню і статусу адвокатури, диктує необхідність встановлення правил професійної адвокатської етики, які мають стати путівником адвоката в обранні належних варіантів професійної поведінки. Вироблення адвокатурою і дотримання адвокатами особливих деонтологічних вимог і правил розглядається світовою адвокатською спільнотою як необхідна наріжна передумова повноцінного функціонування адвокатури, виконання нею її важливої соціальної ролі в демократичному суспільстві. Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачає дотримання Правил адвокатської етики як одного з основних зобов'язань адвоката, які він бере на себе, складаючи Присягу адвоката України [3].

Під час проходження навчальної практики зі спеціальності основною

метою було поглибити і закріпити теоретичні знання, одержані при вивченні предметів навчального плану; набути практичного досвіду для виконання відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики правотворчої, правозастосовної, правоохоронної, організаційно-управлінської, науково - педагогічної та інших виробничих функцій; навчитися вирішувати практичні правові задачі, складати проекти документів, давати законодавче обґрунтування юридичних висновків по справах та, загалом, набути практичного досвіду в роботі адвоката.

Основними завданнями практики було: самостійно уміти аналізувати діюче законодавство України у сфері організації, функціонування та повноважень місцевих та центральних судових та правоохоронних органів України, самостійно кваліфікувати злочинні діяння, аналізуючи матеріали судової практики, узагальнити, систематизувати, вдосконалити знання і навички зі спеціальності, перевірити можливості самостійної роботи в сфері юридичної практики. Це пов'язане з розглядом юридичних справ, здійсненням юридично значущих дій, оскільки професійна діяльність адвоката безпосередньо пов'язана з необхідністю використання різних методів і засобів юридичної техніки.

РОЗДІЛ І

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Види адвокатської діяльності та адвокатські угоди

Особливості у виконанні доручень у кримінальних та цивільних справах: прийняття доручення, встановлення розміру та порядку внесення гонорару, обрання правової позиції у справі та узгодження її з клієнтом, можливості та підстави припинення виконання доручення у справі та дострокове розірвання угоди на надання правової допомоги. Видами адвокатської діяльності є:

• надання консультацій та роз'яснень з юридичних питань;
• надання усних і письмових довідок щодо законодавства;
• складання заяв, скарг та інших документів правового характеру;
• посвідчення копій документів у справах, які ведуть адвокати;
• здійснення представництва в суді, інших державних органах перед громадянами та юридичними особами;
• надання юридичної допомоги підприємствам, установам, організаціям;
• здійснення правового забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб;
• виконання своїх обов'язків відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства.

В угоді про надання правової допомоги мають бути чітко і недвозначно визначені всі головні умови, на яких адвокат приймає доручення клієнта. Обов'язково мають бути визначені: