Сутності адміністративних актів та аналіз особливостей їх проведення

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНИХ АКТІВ ТА ПРОЦЕДУРИ ЇХ ПРИЙНЯТТЯ…………………………………………..6

1.1. Поняття та основні ознаки адміністративного акта…………………….…6

1.2. Процедура прийняття адміністративних актів…………………………...14

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ПИТАННЯ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕДУРИ ПРИЙНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ АКТІВ……………………………………..21

2.1. Сучасний стан правового регулювання процедури прийняття адміністративних актів в Україні……………………………………………………..21

2.2. Суб’єктний склад та статус учасників процедури прийняття адміністративних актів: питання удосконалення……………………………………29

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..39

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………42

ВСТУП

Актуальність дослідження. В українському законодавстві відсутнє законодав¬че регулювання поняття «адміністративний акт», уні¬фікованої та систематизованої процедури прийняття та оскарження актів, вимог до форми, змісту, порядку набрання ними чинності тощо. Проте, існує практика регулювання окреслених вище питань у законодавстві інших країн. Можливість дослідження зарубіжного досвіду правового регулювання й проведення порів¬няльно-правового аналізу є надзвичайно ефективним саме в тому, що власне ми отримуємо можливість ви¬значити найбільш прийнятні варіанти для української адміністративної традиції положень, побачити мож¬ливі альтернативні варіанти вирішення й закріплення конкретних положень, перейняти найкращі практики й безпосередньо досвід інших країн, уникнути певних помилок і власне обрати найліпші способи заповне¬ння прогалин у вітчизняному законодавстві щодо ад¬міністративних актів.

Держава та її агенти (уповноважені нею органи) ма¬ють діяти відповідно до вимог Конституції лише в тих межах, які встановлені законодавчими актами (ст. 19) [15]. Акти, які приймаються або здійснюються (вико¬нуються) відповідними вповноваженими суб’єктами та які мають зовнішню спрямованість, вплива¬ють на права та обов’язки інших суб’єктів шляхом спричинення виникнення, зміни або припинення прав/обов’язків як для одних, так і для інших. Таким чином, такі акти, як безпосередні інструменти реалізації публічною адміністрацією покладених конкретних завдань, так і функцій у цілому, мають бути чітко описані, визначені, а сам процедурний аспект прийняття таких актів має бути детально визначений належним чином, тобто, на рівні закону (таке твердження виходить із вимог Конституції України).

У доктрині адміністративного права відсутній єдиний загальний підхід до розуміння поняття «адміністративний акт», оскільки для кожної країни притаманні свої особливості, що призводить до різного, специфічного набору ознак, через які й визначається правова природа адміністративного акта. У першу чергу, варто звернути увагу на те, що для України досить поширеним є розуміння під адміністративним актом правові акти державного управління. Тобто, до адміністративних актів пропонувалося відносити ті, через які здійснюється реалізація владно-управлінської діяльності безвідносно до правових наслідків для приватних осіб (осіб, які знаходяться поза межами організаційної підпорядкованості суб’єкта видання певного акта). Натомість, для доктрини (і, відповідно, законодавства) європейських країн притаманним є дещо інший підхід, за якого, по суті, здійснюється поєднання двох характерних ознак: по-перше, суб’єктом видання адміністративних актів завжди