Ґрунти фермерського господарства «Маяк» Черкаської області, їх виробнича характеристика та заходи із підвищення родючості

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

АГРОБІОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра ґрунтознавства та

охорони ґрунтів

ім. проф. М.К. Шикули

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «Ґрунти  фермерського господарства «Маяк» Черкаської області, їх виробнича характеристика та заходи

із підвищення родючості»

ВИКОНАВ: студент

2 курсу, 3 групи

Тіщенко К.С.

ПЕРЕВІРИВ: к. с.-г. н, доцент

Карабач К.С.

Київ – 2021

ЗМІСТ:

ВСТУП        3

1. Загальні відомості про господарство        6

2. Природні умови та фактори ґрунтоутворення на досліджуваній території        9

2.1 Клімат        9

2.2 Рельєф та рівень грунтових вод        12

2.3 Грунтотворні породи        13

2.4 Рослинність        13

2.5 Діяльність людини        14

3. Процеси ґрунтоутворення та морфологічні ознаки грунтів        16

4. Номенклатурний список та агровиробниче групування грунтів        19

5. Характеристика ознак, складу і властивостей грунтів        20

5.1 Будова профілю і морфологічні ознаки генетичних горизонтів        20

5.2. Гранулометричний склад грунту        21

5.3. Гумусний стан грунтів        22

5.4. Фізико-хімічні показники грунту        22

5.5. Загальні фізичні властивості грунту        23

5.7. Картограми вмісту доступних рослинам елементів живлення        25

6. Бонітування грунтів        28

7. Баланс гумусу в грунтах господарства        31

8. Заходи підвищення родючості грунтів        36

ВСТУП

З кожним роком родючість ґрунтів України зменшується. На сьогодні ситуація з ґрунтами в Україні майже на межі критичної. Фахівці вже не перший рік попереджають, що стан ґрунтів дедалі погіршується.  Зниження родючості ґрунтів України пов’язанне як з природними чинниками так і з виробничою діяльністю людини. Вони чітко взаємопов’язані й основними з них є: ерозія ґрунтів, дегуміфікація, від’ємний баланс поживних елементів, забруднення ґрунтів важкими металами, залишками пестицидів і мінеральних добрив, радіонуклідами, біологічним різноманіттям, ущільненням ґрунтів сільськогосподарською технікою тощо.  

Ерозія ґрунтів буває декількох видів, але найпоширенішими є водна та вітрова, на території України нерівномірна. Площа ерозійно-небезпечних ґрунтів вже зросла до 17,0 млн. га. Натомість навіть звичайні спостереження показують, що в останні 20 років ерозія ґрунтів не зменшується, а з кожним роком зростає. Основною причиною цього є порушення протиерозійної організації територій, розпаювання земель на мікроділянки без еколого-ландшафтного обґрунтування, недотримання науково обґрунтованих сівозмін та технологій обробітку ґрунту. Цілком зрозуміло, що у разі недотримання цих агрономічних постулатів нереальним буде нарощування обсягів виробництва зерна, технічних та енергетичних культур.

Дегуміфікація (зменшення гумусу в ґрунті), є найконтрольованішим показником зниження його родючості. Багаторічні дослідження показують, що основними причинами дегуміфікації ґрунтів України є зниження загальної культури землеробства, зменшення обсягів внесення органічних добрив, неконтрольований розвиток водної ерозії та дефляції. На жаль, процеси зменшення гумусу в ґрунті протягом останніх 20 років не зупинилися, а продовжуються з достатньо високою інтенсивністю. У разі продовження інтенсивного ведення сільського господарства і відсутності заходів з поповнення запасів у ґрунтах гумусу його вміст, а відповідно і родючість ґрунтів, будуть знижуватися і відбуватиметься виснаження ґрунтів.