Особливості проведення епідеміологічного дослідження в системі громадського здоров’я

Руденко Є.О.,  14 група, 3курс мед.факультет

Особливості проведення епідеміологічного дослідження в системі громадського здоров’я

Актуальність теми: Епідеміологічний метод дослідження - це сукупність спеціальних прийомів, які дозволяють виявити конкретні причини, механізми виникнення захворюваності в даній конкретній ситуації, з метою формування профілактичних заходів або оцінки їх ефективності. На даний момент  набуває досить великої популярності клінічна епідеміологія, яка дозволяє спрогнозувати перебіг хвороби в кожного хворого на основі вивчення клінічного перебігу захворювання в аналогічних випадках з використанням строгих наукових методів.

Методи дослідження: Метод  системного аналізу і підходу , епідеміологічний та історичний методи.

Одне з найвідоміших епідеміологічних досліджень в історії медицини виконав в XIX в. знаменитий англійський лікар Джон Сноу (1813-1854), якого називають батьком анестезіології. У той час помилково вважалося, що холера передається через шкідливі повітряні випари (міазми). Сноу провів порівняльне дослідження захворюваності населення Лондона в залежності від того, яка водопостачальна компанія відповідала за постачання води в тому чи іншому місці міста. З'ясувалося, що компанія Southwark and Vauxhall поставляла воду, забруднену фекаліями, а компанія Lambeth - чисту. Цьому відповідало і драматичне співвідношення випадків зараження холерою в залежності від постачальника води. Сноу проаналізував величезну кількість фактичних даних і зміг довести водний шлях передачі холери.Це допомогло зупинити епідемію холери в Лондоні в 1854 р

За допомогою епідеміологічних прийомів дослідження виявляються конкретні умови і механізми виникнення захворюваності в конкретній ситуації. Структура епідеміологічного методу дослідження включає розділи методичних прийомів у тій логічній послідовності, яка забезпечує досягнення мети дослідження. Епідеміологічні методи дослідження поділяються на емпіричні та експериментальні.

До емпіричних методів дослідження відносяться:

1. Дескриптивні прийоми (описово-оцінні прийоми) – визначення пріоритетних проблем профілактики на основі аналізу структури захворюваності за групами інфекцій та за окремими нозологіями, а відносно окремих нозологій — за територіями, групами ризику і часом формулювання гіпотез про чинники ризику. Лише спостерігають за перебігом захворювання, без втручання в епідемічний процес. При цьому вивчають частоту і поширеність захворюваності, перебіг, поширеність небезпечних чинників. Описовий метод включає анкетування та якісні дослідження - опис клінічних випадків, опис серій випадків, які визначають поширеність певних факторів і, таким чином, масштаби проблеми.
2. Аналітичні прийоми , які встановлюють причинно-наслідкові зв’язки між захворюванням та різними факторами впливу, оцінюють ефективність профілактики, виявляють причини виникнення і поширення хвороб. Встановлення зв’язків між причиною та наслідком можна зробити в два способи:

• Перший- від наслідку до причини (відштовхуючись від наслідку намагаються знайти в минулому причину  )
• Другий від причини до наслідку (порівняння результатів в контрольній та експериментальній групі)

Аналітичні епідеміологічні прийоми поділяються:

1. Когортне дослідження
2. Дослідження типу «випадок-контроль»
3. Одномоментні дослідження
4. Екологічні

Когортне аналітичне дослідження здійснються шляхом порівняння рівня захворюваності в рівноцінних групах спостереження(когортах), на які в майбутньому діють фактори ризику або даних про захворюваність яка була в минулому. В даному методі дослідження виділяються дві групи : контрольна та дослідна. Головною відмінністю цих груп є вплив шкідливого фактору ризику на дослідну. Когортний метод дослідження відноситься до обсерваційного дослідження а саме, виділену групу людей під час певного часу піддають фактору ризику і спостерігають за імовірністю розвитку захворювання. Когортне дослідження може бути проспективним та ретроспективним. Під час когортного дослідження розраховують безпосередній і відносний ризик захворювання.