Відносини

      Стосунки лежать в самому центрі всього Біблійного відкриття про Бога і людину. Людина була створена носієм Божого образу (Бут. 1, 26), моделлю життя і характеру Божого. І Бог, Який є Богом вічних, незмінних стосунків, - Отця, Сина і Духа, - створив людину з потребою мати стосунки з Ним та з іншими людьми. Більше того, Біблія всіляко заохочує людей до праведних стосунків між собою (Екл. 4, 9-12). Але найважливіше у взаєминах між людьми те, що вони впливають на наші стосунки з Богом: ми ставимося до Бога так, як ми ставимося до людей, що нас оточують, а проблеми у стосунках з Богом впливають на наші стосунки один з одним. Саме тому кожні порушені стосунки завжди варті того, аби їх відновити.

Ісус ніколи не боявся конфліктів, а завжди гідно їх вирішував. І нам треба завжди брати з Нього приклад: інколи варто уникнути конфлікту, інколи доведеться його розпочати, а інколи - вирішувати. Ось чому так важливо молитися про постійну дію Святого Духа в нашому житті та й у кожному окремому конфлікті зокрема. Ісус зовсім не закликав нас до того, аби ми завжди поступалися, дозволяли іншим сідати собі на голову і витирати об нас ноги. У деяких питаннях Христос теж відмовлявся йти на компроміс і твердо стояв на Своєму, незважаючи на впертий опір.

      І я знаходжу дії, які потрібно припинити мені робити. 

Чекати ініціативи з іншої сторони. Залишати конфлікт так і невирішеним, оскільки час нічого не лікує, а лише роз'ятрює нанесені рани.

 Зустрічатися, коли один з нас квапиться, відчуває себе втомленим або знати, що нашу зустріч неодмінно перерве хтось третій.

Зосереджуватися саме на фактах, а не на почуттях . Починати не із співчуття, а з можливих способів розв'язання конфлікту. Намагайтеся від самого початку спростовувати відчуття інших людей і говорити їм, що їх відчуття безглузді і неадекватні .

Застосовувати виправдання: "Я нічого не змогла зробити". Знаходити причину, яка зніме з мене провину або відповідальність за те, як я діяла або реагувала. Шукати пояснення, яке дасть мені відчути, що будь-хто за тих же обставин вчинив би так само. Застосовувати зустрічне звинувачення: "Це повністю твоя провина". При цьому вважати, що інший повністю або в основному винен в тому, що сталося.

Займатися проблемою, нападаючи на людину. Вирішувати проблему, лише до того, аби з'ясувати, хто в ній винен.

Висловлювати свої думки образливим тоном.

    Але надалі я хочу продовжувати завжди виявляти ініціативу першою до примирення. Адже, і Бог завжди чекає, щоб саме я зробила перший крок до примирення. Примирення важливе і необхідне, але зауважмо, що Ісус не каже, що треба миритися тільки, якщо я маю що-небудь проти мого брата, але тоді, коли й він має щось проти мене. Іван говорить: "Хто говорить, що він в світлі, а ненавидить брата свого, той ще в пітьмі. Хто любить брата свого, той перебуває в світлі..." (1 Ін. 2, 9-10).

Коли стосунки стають напруженими або взагалі перериваються, слід негайно почати планувати мирні переговори. Оскільки, затримка лише заглиблює почуття образи і погіршує ситуацію.

Біблія говорить, що невирішений конфлікт не лише приносить нам купу неприємних емоцій, але і перешкоджає нашому спілкуванню з Богом, так що ми не отримуємо відповідей на свої молитви.

Правильно вибирати місця і часу проведення мирних переговорів.

 Ставитися до почуттів іншого зі співчуттям і розумінням. Це означає, що слухати потрібно більше, ніж говорити. Терпляче вбирати в себе чужий гнів, особливо коли він необґрунтований, потрібна самовідданість. Але ж Христос теж пожертвував Собою ради нас. Пригадаймо, скільки люті і кепкувань довелося перенести Ісусові для того, щоб врятувати нас.