Визначення якості води за допомогою макрофітів

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г.Короленка.

Кафедра ботаніки, екології та методики навчання біології.

Реферат

на тему «Визначення якості води за допомогою макрофітів»

                Виконала:

         Студентка групи П-46

      Природничого факультету

    Білан Тамара

Полтава – 2017

  Водні макрофіти — це збірна група, яка поєднує великі рослини (видимі неозброєним оком), що належать до різних систематичних груп, але існування яких тісно пов’язане з водою. До них належать багатоклітинні водорості, мохи, папороті та квіткові рослини, що здатні рости в умовах водного середовища або надлишкового зволоження (мешкають як безпосередньо у воді, так і в прибережній зоні). Використання цих рослин, а також їхніх угруповань як індикаторів екологічного стану водойм видається надзвичайно привабливим, адже макрофіти — видимий і зручний для спостережень об’єкт, який відносно легко можна визначити навіть у польових умовах.

Біоіндикація екологічного стану водойми за макрофітами здійснюється шляхом оцінки:

• видового складу макрофітів;
• ступеня розвитку окремих видів або угруповань макрофітів
• наявності окремих видів-індикаторів та індикаторних груп;
• просторового розподілу заростей по водоймі.

Види макрофітів — індикатори умов середовища

Із загального різноманіття водних макрофтів лише частина видів придатна для використання в якості індикаторів, оскільки більшість водних рослин толерантні до умов середовища. Притаманна їм широка екологічна пластичність дозволяє пристосовуватися до різноманітних екологічних умов..

Індикатори реофільних умов (від грецького гґіеоз — течія, потік; іїіео — любити). Важливою умовою природного функціонування річкових екосистем є наявність течії. В такому випадку значного розвитку у руслі річки набуває група реофльних макрофітів. До неї належать види, що здатні витримувати певні швидкості течії, перепади рівня води та потребують для свого розвитку високої концентрації розчиненого у воді кисню. Індикатори лімнофільних умов (від грецького Іітпе — озеро, Л/ео — любити). У разі зарегулювання річки її природний гідрологічний режим змінюється, а на ділянці, що вище греблі, створюються умови, наближені до озерних: зменшується швидкість течії аж до майже стоячої води, активізуються процеси замулення, збільшується рівень трофності води. На таких ділянках спостерігається зміна домінуючих комплексів: реофільні угруповання водних рослин поступаються місцем лімнофльним, здатним витримувати замулення, погіршення кисневого режиму та надлишок органічної речовини у воді. Вони репрезентовані заростями очерету звичайного, рогозу вузьколистого, латаття білого, рдесників плаваючого, гребінчастого та блискучого, водопериці колосистої.

Індикатори заболочування. У заплавних водоймах-старицях, що відмирають, на обмілілих річках і мілководних ставках зазвичай спостерігаються процеси заболочування, під час яких якість води значно погіршується. При цьому відмічається надмірний вміст органічної маси.[pic 1]

[pic 2]

Рослини-індикатори заболочення: рогіз широколистий (1), ряска
триборозенчаста (2), ряска мала (3), спіродела багатокоренева (4),
водяний різак алоевидний (5), кушир занурений (6),
пухирник звичайний(7)

Індикатори засолення. Деякі з макрофітів здатні витримувати значний вміст солей у воді й зростають навіть у морі. Серед них—звичні рослини Чорного та Азовського морів — камки морська та мала. Крім цього, існує група макрофтів, що є індикаторами засолення континентальних водойм. Ці види здатні виживати у водоймах, які зазнали підсолення як природним шляхом, так і внаслідок потрапляння промислово- комунальних стоків та забрудненого поверхневого стоку з навколишніх сільгоспугідь.