Розрахунок фактичного рівня токсичності зворотних вод та необхідної кратності розбавлення для контролю відповідності їх якості встановл

Розрахунок фактичного рівня токсичності зворотних вод та необхідної кратності розбавлення для контролю відповідності їх якості встановленим нормативам токсичності

Методика розрахунку гранично допустимих рівнів токсичності

Система біоіндикації на сьогоднішній день є одним із головних інструментів для визначення не тільки якості вод, але й загального екологічного стану водних об’єктів.

Біоіндикація дає можливість оцінити комплексний вплив факторів природного середовища на стан водойми в цілому. Очевидно, що визначення гранично допустимих концентрацій хімічних речовин не гарантує повного врахування всіх хімічних сполук, що надходять у воду оскільки встановлює лише невелику частку від їхнього загального переліку.

Навіть повна характеристика стану водойми за хімічними речовинами не дає уявлення про загальну якість води з погляду її придатності для життя організмів.

У свою чергу ступінь шкідливості води для водних організмів знаходиться у прямому зв'язку з її придатністю для життєдіяльності людини. Відомо, що якість води, її біологічна повноцінність значною мірою визначається станом гідробіоценозів.

Одним з методів визначення якості води є визначення гострої летальної токсичності (біотестування).

Біотестування – це процес встановлення токсичності вод за допомогою тест-об’єктів, які вказують на наявність забруднюючих речовин у воді, незалежно від того, які речовини і в якому поєднанні викликають зміни життєво важливих функцій у тест–об’єкта.

Біотестування проводилося з метою визначення якості зворотних вод та відповідності їх якості нормативним вимогам Водного кодексу України та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Методи біотестування базуються на експериментальному визначенні токсичності води для гідробіонтів (водних організмів). Реєструється реакція організмів, як правило, на такі найважливіші життєві показники, як виживаність тест-об'єкту.

Згідно методики гранично допустимий рівень токсичності зворотних вод (ГДРТ) на скиді у водні об’єкти – відсутність гострої летальної токсичності. Критерієм гострої летальної токсичності є загибель 50 і більше відсотків церіодафній у досліді, порівняно з контролем.

Відбір, зберігання та підготовка проб

Проби для біотестування відбирають згідно ДСТУ 4107-2002 (25).

Гостру летальну токсичність води визначають за виживаністю ракоподібних (церіодафній) відповідно до контролю.

Проби води для визначення гострої летальної токсичності відбирають у кількості 1 см3. Посуд заповнюють водою під пробку і щільно закривають. Проби води не підлягають консервуванню хімічними реактивами. Біотестування проводять відразу, або не пізніше, 6 годин після відбору проб. В тому випадку, коли вказаний строк не дотримується, проби води зберігаються у темряві не більше 24 годин після відбору, а при температурі 4±2С – не більше 72 годин у доверху заповненому, щільно закритому посуді. Перед біотестуванням охолоджені проби води нагрівають до температури 25±2С.

Перед біотестуванням проби фільтрують через фільтрувальний папір.

Для визначення середнього летального розбавлення готують серію розбавлень.

Розбавлення проб води з різними концентраціями готують додаванням певного об’єму штучного живильного середовища Прата. Серія розбавлень складає не менше трьох повторів.

Крім того, проводять визначення pH, жорсткості, температури води. Діапазон хімічних речовин повинен відповідати таким критеріям:

• pH - 7,0-8,2;

• жорсткість - 3- 4 ммоль/дм³;

• температура - 25±2С.

У пробах води, в яких проводять тестування, концентрація розчинного кисню на початку досліду повинна бути не