Філософсько-релігійне вчення Ксенофана

Філософсько-релігійне вчення Ксенофана

    Ксенофан (≈ 570-475 рр. до н.е.) був одним з найвідоміших і найвпливовіших грецьких мудреців середини VI ст. до н.е.; одним із представників елейської філософської школи. 

За словами Аполлодора народився в п'ятдесяту олімпіаду, прожив довге життя. Сучасники свідчать що він помер, коли йому було 91 рік.[ 1, с.157].

    На нашу думку, філософією Ксенофана була критика грецької віри в богів. Він  був  представником грецького вільнодумства по відношенню до релігії. Критикував уявлення про багатьох Богів. Більшість вважали, що він був монотеїстом.

   Він прагне прийти до твердження, що витікає з самої істини. Сам же стверджував, що існує лише один Бог, який наймогутніший з усіх істот . Якби богів було два або більше, то Він вже не був би наймогутнішим і найкращим з усіх істот. Суть  і сила Бога, щоб панувати, а не підкорятися, і бути наймогутнішим.

     У статті "Онтологізм досократиків" стверджувалось: "Бог Ксенофана — це чистий розум, він фізичний, без тілесної сили. Його сила - в мудрості. Мудрість, на думку Ксенофана, є кращою за «силу людей і коней». Тому філософ більш корисний для суспільства, ніж будь-який олімпійський чемпіон".[2,с.64]

    Істинний  Бог на думку Ксенофана: " Есть один только бог, меж богов и людей величайший,  не похожий на смертных ни обликом, ни сознаньем.."[1, с.21].

     Світоглядна позиція порушує погляд на міф як на якусь реальність. Міф нічого спільного з справжньою реальністю немає. Сутність міфу може бути пояснена тільки в зв'язку з розумінням сутності самої людини.  Якщо Бог є,  то Він має бути тільки один. Боги в міфологічних уявленнях виявляються, з одного боку, причетними до всього, що сталось з людьми, до їхніх дій, вчинків, а значить, також над провиною, злочинами.

    Таким чином, своїм розумінням божественного буття Ксенофан повстає проти стійких релігійних переконань свого часу. Бог для нього є єдине істинне буття. "Усе є одне і це одне є Бог". Вищим і абсолютно достовірним знанням, по Ксенофану, володіє тільки Бог, людське знання не виходить за межі суб'єктивного «думки» і має ймовірний характер.

     Ні про природу Богів, ні про все інше, не може бути істинного знання, тому неправильно вчинили Гомер і Гесіод, які приписали Богам усі людські недоліки. Він засуджував Гомера і Геосіда за їх уявлення ніби боги подібні людям і залишив ідею пантеїзму, вважаючи, що люди придумають богів за образом і подібно до себе. Роздумуючи про це, він писав: "Но люди мнят, что боги были рождены, их же одежду имеют, и голос, и облик такой же...если бы руки имели быки и львы или кони, чтоб рисовать руками, творить изваянья, как люди, кони б тогда на коней, а быки на быков бы похожих образы рисовали богов и тела их ваяли, точно такими, каков у каждого собственный облик. [1, с.141]

     Виступаючи проти мілетської філософії стосовно вічності руху, Ксенофан доводив, що руху у природі як такого не існує – «ніщо не рухається», «ніщо не виникає , не знищується і не рухається». Ксенофан ставить ще одну:" ... що це одне є Бог –ніколи не народжений, вічний, кулеподібний” ".[ 1, с.165] Засновник елейського вчення наділяє єдине, буття особливою, чуттєвою формою - куляста.

    Якщо пізніші грецькі скептики зараховували Ксенофана до своїх однодумців, то при цьому вони могли посилатися на його вислови, які говорять про недостовірність і обмеженості людського знання. Догматична форма його вчення свідчила, що він був далеко від принципів скепсису.

   Утилітаризм Ксенофана мав не тільки соціально-етичні (засудження розкоші), але і космічні концепції.

    Ксенофана називають "натурфілософом", учнем натурфілософа Архелая [3, с.68]. На нашу думку, для цього є підстави, бо слідом за попередниками засновник елейської школи міркував про природу і природному першооснову. Ксенофан прагнув до натуралістичного пояснення природи. І хоча основою його онтології було «єдине» - досконале, єдине буття, він все-таки допускав зміни і рухи, як інші елеати відкидали. Ксенофан вважав, що почуття ведуть лише до думок; лише розумне пізнання може привести до істини.