Сто років самотності

Габрієль Гарсія Маркес

1927-2014

«Сто років самотності»

  Гарбіель Маркес — колумбійський письменник, один з найвизначніших письменників 20 століття та світової літератури вцілому, представник літературного напряму «магічний реалізм», лауреат Нобелівської премії з літератури 1982 року.

  Для того, щоб краще зрозуміти творчість письменника, особливо його найпопулярніший роман «Сто років самостоності», треба зануритись у біографію автора, що дуже сильно вплинула на творчість Маркеса.

  Габрієль Маркес народився в Колумбії, в поселенні Аракатака, що стало прообразом міста Макондо у романі. У цьому містечку було багато бананових плантацій, які разом з поселеннями робітників охоронялися мілітаризованими сторожами порядку, саме ці території Маркес у своєму романі називає «елетрифікованим курятником». Родина письменника була небагатою і, окрім Маркеса, налічувала ще шістнадцять дітей. У зв’язку з цим Габрієля виховували дід з бабусею.  Іхній будинок залишив сильне враження на письменника і став прототипом будинку в романі «Сто років самотності», а образ його діда, старого полковника, та бабусі не раз з’являлся в інших його творах.

  Великий вплив на письменника здійснили творчість Кафки, Хемінгуея, Томаса Мана, Фолтнера, а також книга «1000 і одна ніч», які він прочитав, навчаючись у Національному чоловічому ліцеї та Колумбійському університеті. В університеті Маркес починає писати прозу, наслідуючи стиль творів Кафки та інших авторів. Потім Габрієль бере участь у студентському повстанні, що було пов’язане з вбивтсвом ліберального поєтичного діяча. Пість цих подій Колумбійський університет закривають, тож письменник вирішує стати репортером.