Рецензія на книгу Зонтаг «Про фотографію»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Рецензія на книгу Зонтаг «Про фотографію»

Виконала

 Студентка групи ФФФ-21с

Максимів Вікторія

 
Книга С’юзен Зонтаг «Про фотографію» - це нотатки автора ,в яких зазначався власний погляд на історію фотографій,їх функції в нашому житті ,також роль фотографа та роль «жертви» в роботі зі світлинами. Книга дуже цікава не тільки для тих,хто цікавиться та займається фотографією,а також для споживачів фотографій-тому що фото оточують нас усюди.

Варто почати з того,що досі безліч митців та фотографів проводять дискусію на тему: « чи являється фотографія мистецтвом ,чи це відображення дійсності?»Насправді , не можливо сказати щось конкретне на цю тему. Фотографія спочатку сприймалась як об’єктивне відображення реальності,так як й інші рухомі та нерухомі картинки. Все,що є фізичним,сприймається як реальне;те,що існує. Чого не можна сказати про події,описані в книжках , так як вони не мають «фізичної матерії» в вигляді фото або відео,а існують тільки в пам’яті людей,тому і розсіюються з їх свідомості.

Далі я наведу кілька цитат з книги,які мені дуже сподобались:

«За допомогою фотографій сім'я створює свою портретну історію - комплект зображень, який свідчить про її єдність. Не так уже й важливо, за якими заняттями її фотографували, - важливо, що сфотографували і ці знімки цінують. Фотографування стає ритуалом сімейного життя саме тоді, коли в індустріалізованих країнах Європи і Америки сам інститут сім'ї піддається радикальній хірургії. Коли замкнутий сімейний осередок вирізнявся з великої спорідненої спільності, з’явилась фотографія, щоб увічнити пам'ять про зникаючі зв'язки  великої родини, символічно підтвердити спадкоємність,що загрожувала обірватись. Ці примарні сліди - фотографії - символічно заповнюють відсутність зникаючої  рідні. Сімейний фотоальбом зазвичай присвячений великій родині, і найчастіше це - єдине, що від неї залишилося».

Погоджуюсь з цією цитатою,одна з неймовірних функцій фотографії – це збереження спогадів. І це стосується не тільки сім’ї. Коли людина фотографує певний об’єкт,вона вже тоді хоче,щоб ці світлини несли у собі якусь згадку. Тому що це єдиний спосіб зберегти ці спогади надовго. Так ,як описано у книзі-це сліди,що заповнюють відсутність сім’ї. Це сліди,що заповнюють порожнечу у нашій пам’яті. Тому фото настільки цінні для людей старшого покоління. Такі люди люблять ностальгувати. Хоча я сама це дуже люблю .І фотографії тут грають найважливішу роль. Вони зберігають не тільки  певний момент,а й усю атмосферу ,коли це фото робилось. Усі емоції,усі слова та усі цінні події.