Марксова концепція відчуження людини

РЕФЕРАТ

На тему: «Марксова концепція відчуження людини»

ЗМІСТ

ВСТУП        2

1. Зародження відчуження у класичній філософії        3

2. Акт виробництва і засоби виробництва як другий аспект відчуження        5

3. Зворотний процес відчуження        8

4. Причини фактичного відчуження працівників від засобів виробництва        11

ВИСНОВОК        14

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ        15

ВСТУП

Визнаючи працю як основу державо-, культуро- і людинотворення, важливо вияснити й упередити суперечності, пов’язані з її відчуженням. Дехто вважає, що відчуження праці та його (відчуження) наслідки були лише в минулому. Насправді ж ця тема є наскрізною.

Актуальною вона є й для України. Праця є фундаментом державотворення, однак не завжди добробут, статус і успіх особистості визначається її участю в праці. Не завжди і не скрізь праця використовується як засіб державотворення. Ще більш помітною реальністю є те, що далеко не кожен розглядає працю як цінність суспільного і особистого штибу.

Все це створює підґрунтя для відчуження, подолання якого є актуальним завданням українського державотворення. Зупинимося на цьому більш детально. Як відомо, праця існує в двох основних формах: «жива праця» (як можливість створення благ і багатства – це сам процес праці, сама трудова діяльність) і абстрактна праця, яка виражена у вартості проведених благ (хоча вартість визначається часто не якістю, корисністю товару, а його оцінкою покупцями).

При цьому часто є невідповідність між витраченою працею («живою працею») та її вартістю (працівник не завжди одержує відповідну винагороду, тобто абстрактна праця). Це, у свою чергу, дозволяє несправедливо перерозподіляти абстрактну працю (наприклад, той, хто взагалі не працює, може мати багато грошей; це проблема, поставлена ще Платоном). В результаті відбувається «відчуження праці від капіталу», тобто знецінення живої людської праці [1, с. 237].

1. Зародження відчуження у класичній філософії

Термін «відчуження» вперше знайшов відбиття у класичній філософії Ста-родавньої Греції, і як філософсько-духовна категорія застосовувалася в середні віки у богословії та теології. В подальшому проблема духовного відчуження висвітлювалась в работах Г.Ф. Гегеля та Л. Феєрбаха. Але найбільш значущим і для теми нашого дослідження, і для експлікацій проблем праці у ХХ строріччі стало трактування відчуження К. Марксом, що досі й справляє великий вплив на пострадянському просторі. К. Маркс на прикладі праці показав багатоаспектну сутність відчуження людини, насамперед у «Економічнофілософських рукописах 1844 р.».

Згідно з його тезою: «праця продукує не лише товари: вона продукує і саму себе, і робітника як товар, причому в тій самій пропорції, в якій вона виготовляє товари загалом. Цей факт з’ясовує наступне: предмет, що виготовлений працею, її продукт, протистоїть праці як чужій істоті, як сила, незалежна від виробника. Продуктом праці є праця, закріплена за деяким предметом, опредмечена в ньому, це є опредмечування праці… що є виключення робітника з дійсності, опредмечення є втратою предмета і закабалювання предметом, – освоєння предмета, як відчуження»" [2, с. 560–561].

Отже, основний аспект аналізу теорії К. Маркса – відчуженість предметів, що створила людина по відношенню до її самої. Це один з основних елементів теорії, яка ґрунтується на відчуженні реального виробника від результатів праці.

Працівник, що працює, вкладає у виробництво частку себе, і як суб’єкт, що творить себе, самореалізовує себе у своїй праці, створює нові предмети, що за умов приватної власності йому вже не належать. «Приватна власність, – пише Маркс, – зробила нас настільки безглуздими й однобічними, що ми вважаємо річ нашою, коли ми нею володіємо або споживаємо. Тому ми на місце усіх фізичних і духовних почуттів ставимо просте відчуження всіх цих почуттів – почуття володіння» [2, с. 591].