Космоцентризм давньогрецької філософії

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

Кафедра філософії

Доповідь на тему :[pic 1]

                                                                          Підготувала            

                                                          студентка  гр.ГКЗ -23

                                                                                      Корж Маргарита

                                                                          Перевірила

Ст.викл.Пугачова Т.В

                                             Київ 2018

                       Космоцентризм    давньогрецької   філософії

Космоцентризм – це основний  принцип давньогрецької філософії, цілісність людини  і  природи, головна проблема  філософів –як  влаштований світ, який його світовий  порядок. Одна з головних  філософських школ в Древній Греції– «Мілетская школа» (м. Мілет)

Представники  цієї школи:  Фалес  вважав, що в основі світу лежить вода , Геракліт  (VI – V в.в. до н.э.). «Світ  не створений  ніким із Богів і ніким із людей. Світ є мірами  возгорающий и мірами затухаючий вогонь». Він теж шукав початок в стихіях. Воду він розумів не як конкретну форму або персоніфікацію міфологічної сили, а як аморфне, поточне зосередження матерії.
«Все тече, все змінюється ». «В одну й туж  ріку не можна вступити двічі».

Демокрит  жив  в 460 – 370 г. (V – IV в.в. до н.э.). Був основоположником  атомістичного матеріалізму. Атомісти ( все складається з атомів). Вважав, що в основі світу лежить атом і пустота.

Впродовж VI–I століть до нашої ери у Стародавній Греції відбувався бурхливий розквіт культури й філософії. За цей період було створено нове неміфологічне мислення, нову картину світу, центральним елементом якої стало вчення про космос.   Космос охоплює  Землю, людину, небесні світила. Він замкнутий, має сферичну форму й у ньому відбувається постійний кругообіг — все виникає, тече й змінюється. Із чого виникає, до чого вертається — ніхто не знає.

Космоцентризм — це  перший  этап розвитку  античної  філософії,який часто називають  досократовським , він зберігає  спочатку риси  міфології. Разом  з тим і піфагорійці, і представники  мілетській  і элейскій шкіл виступають  як  філософи, оскільки  намагаються  познати  Космос, зовнішній  світ, побудувати  моноелементну модель буття. 

Разом  з  тим це  принципово  важливий  етап становлення  філософії , як сфери  раціонального досягнення  вихідних  основ  Космосу, прагнення проникнутти  крізь  видиме  в невидиме, початок  різновиду  явища  і сутності буття і не буття

Космоцентризм – цікавий  не тільки  своїми інтелектуальними  результатами, але й специфікою постановки  питань,які  носили принципово миросвітоглядний , філософський  характер і тим самим на сторіччя  наперед визначили  подальши й розиток  грецької, а потім європейської  і світової  філософської  культури.

Філософия Древньої  Греції , виникла  як прагнення зрозуміти  тайний   Космос, поставила  питання  о граничних  основах природнього світу,його структурі, по суті , став тим самим школой філософування  для майбутньої  думки.

Вчення  ранньогрецьких  натур філософів (Фалес, Анаксимандр, Анаксимен). Проблема першопочатку .

Фалес вважав, що першоосновою  світу  служить  вода.                                                            Анаксимандр -був не згоден с Фалесом, і вважав що в основі всього лежить матеріальний  початок  – апейрон . Його «апейрон» характеризується як щось безмежне, невизначене, яке не є ні однієї з так званих стихій

Анаксимен ( його учень)-був з ним не згоден  і вважав, що в основі всього лежить повітря. У певному сенсі Анаксимен зміцнив і завершив тенденцію стихійного давньогрецького матеріалізму пошуків природних причин явищ і речей.  Такий матерією він вважає необмежений, нескінченний, що має невизначену форму повітря.