Видатні оратори давнини: тематика і техніка виступів та підготовка промов

УДК

Боднарук Ніна

студентка 2 курсу факультету української філології

та журналістики, Ukr1-B20 групи 

Видатні оратори давнини:

 тематика і техніка виступів та підготовка промов

У статті розкривається сутність і особливості ораторського мистецтва в історичній ретроспективі; зазначається на правилах ораторства та аналізуються основні способи впливу на аудиторію.

Ключові слова: риторика, виступ, промова, спілкування, людина, ораторська майстерність.

Усе, що постає у людській свідомості, набуває форми слова, бо воно є найважливішим «інструментом» людства. Останнім часом зростає інтерес до ораторства, оскільки вміння красиво й переконливо говорити важливо для вчитeля, психолoга, юриста, бізнесмена, лікаря. Сьогодні неможливо виконувати жодну важливу діяльнiсть без знання та розуміння особливостей спілкування. Володіння основами риторики – важлива ознака загальної культури людини.Тема статті є актуальною, оскільки без оволодіння мистецтвом слова та культурою спілкування, неможливо дoсягти мистецтва комунiкації у професійному спілкуванні, культури комунікативної взаємoдії.  Ораторське мистецтво є засобом спілкування людей і вираження думок, почуттів, волевиявлень.

Усе життя людства пов’язане із спілкуванням. Щоб стати успішною людиною потрібно володіти мистецтвом слова. Риторика – це наука про ораторське мистецтво, красномовство, а також, про вплив на аудиторію з урахуванням її особливостей. З давних-давен цінувалося вміння володіти словом. Особи які володіють ораторськими навичками мають великий авторитет серед друзів та колег. Неможливо уявити будь-якого відомого діяча, який не вміє говорити лаконічно й структуровано. Упродовж існування людства з’являлися постаті, в яких ораторська майстерність виходила на високий рівень. Таких людей назвали видатними ораторами.

Зародилось ораторство в Давній Греції, продовжилось потім у Стародавньому Римі, його використовували щоб отримати народну підтримку своїх ідей, залучити народ на свій бік. Період видатних ораторів припав на V-VIII ст. н. e. На той час риторика була тісно пов’язана з політичною діяльністю. Одним із відомих політичних ораторів був Перікл. Під час своїх промов Перікл був спокійним, вираз його обличчя майже не змінювався, він не використовував жести, не вдавався до забавних розповідей та не смішив аудиторію ними. Він був дуже обережний у словах і наближаючись до трибуни, молився богам, щоб у нього не вихопилось якесь недоречне слово. Перікл приваблював слухачів твердою логікою та впевненістю в істинності своєї позиції.

Також відомими красномовцями того часу були Горгій, Сократ, Платон, Демосфен, Аристотель, Цицерон, Квінтиліан. Горгія у свій час називали творцем грецької художньої прози. На народних зборах йому надавали перевагу, оскільки свої думки він красиво висловлював. Пізніше Горгій навіть

відкрив свою школу красномовства, створив методику впливу на слухача. Горгій викликав велике захоплення як майстер красномовства.

Великий внесок у розиток риторики зробив Квінтиліан. Він написав дванадцятитомну книгу «Риторичні настанови», в якій подав свій досвід і узагальнив класичну риторику давнини. Саму риторику називав наукою про вміння гарно говорити та силу переконання.Також чималий вклад зробив Цицерон, який довгий час навчався дикції та мистецтву правильного володіння голосом. Після цього видав такі праці: «Про оратора» та «Оратор». Запорукою хорошої промови він вважав освідченість оратора, а також підкреслював важливість емоцій.

Отже, ораторство існує багато десятиліть, оскільки неможливо представити відомого діяча без вміння лаконічно та впевнено висловлювати свою думку на публіку. Горгій, Сократ, Платон, Демосфен, Аристотель, Цицерон, Квінтиліан – видатні оратори давнини, які зробили вагомий внесок у  розвиток красномовства.

Відомим оратором на якого рівнялися всі діячі був Демосфен, промови його були насичені фактичним матеріалом, відзначалися динамічністю, чіткістю, була присутня переконлива аргументація. Він вважав, що переконливішими слова стають тоді, коли їм надають тон і манеру виголошення. Окрім цього, Демосфен є прикладом того, що природні задатки не є визначальними, оскільки з народження мав слабкий голос і коротке дихання, Лише завдяки тривалим тренуванням, він досягнув блискучих результатів і став одним з кращих ораторів всіх часів. Демосфен вивчав промови які чув та намагався зрозуміти хід міркувань. Він ніколи не дозволяв собі виступати без попередньої підготовки, оскільки вважав, що та людина, яка пише промову наперед, справді віддана своєму народу. Демосфен є підтвердженням того, що для ораторської майстерності безпосередньо важливою є наполеглива праця. Ось зразок демосфенового стилю: “То ж хіба не дивно і не безглуздо самим не зробити того, що ви доручаєте богам, точніше, вимагаєте від них собі в захист, хоча сьогодні це у ваших власних силах, — чи ж не дивно виправдати злочинця, на чию голову, на чий дім та рід ви закликаєте погибель з висоти? То ж не буде так” [3, с. 30]