Фактори девіантної поведінки підлітків

ФАКТОРИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ

         Сучасні знання про девіантну поведінку особистості дозволяють стверджувати, що ми маємо справу з надзвичайно складною формою соціальної поведінки особистості, яка детермінується системою взаємопов’язаних факторів.

         Суть девіантної поведінки полягає в тому, що людина не дотримується вимог соціальної норми, вибирає відмінний від вимог норми варіант поведінки в тій чи іншій ситуації, що веде до порушення процесу взаємодії особистості та суспільства. В основі відхилень у поведінці людини лежить взаємодія багатьох чинників: спадковості, середовища, виховання, власної практичної діяльності людини. Найбільшому впливу таких чинників піддаються підлітки, що дуже часто супроводжується проявами девіантної поведінки.

          Можна виділити такі основні фактори, що обумовлюють девіантну поведінку неповнолітніх: 1. Біологічні фактори, що виражаються в існуванні несприятливих фізіологічних чи анатомічних особливостей організму дитини, що ускладнюють його соціальну адаптацію: генетичні, які передаються у спадок, порушення розумового розвитку, дефекти слуху і зору, тілесні пороки, ушкодження нервової системи. Така поведінка зумовлюється ще під час вагітності матері неповноцінним і неправильним харчуванням, вживання нею алкогольних напоїв, куріння; захворюванням матері (фізичні та психічні травми під час вагітності, хронічні і соматичні інфекційні захворювання, черепно-мозкові і психічні травми, венеричні захворювання); впливом спадкових захворювань. 2. Психологічні фактори, у  які включаються наявність у дитини психопатології або акцентуації (надмірне посилення) окремих рис характеру.  Ці відхилення виражаються в нервово-психічних захворюваннях, психопатії, неврастенії, що підвищують збудливість нервової системи й зумовлюють неадекватні реакції підлітка. Діти з явно вираженої психопатією, яка є відхиленням від норм психічного здоров’я людини, потребують допомоги психіатрів. У кожен період розвитку дитини формуються деякі психічні якості, риси особистості та характеру. Якщо в сім’ї дитина не відчуває достатньої батьківської ласки, любові, уваги, то захисним механізмом у цьому випадку буде виступати відчуження. Проявами такого відчуження можуть бути: невротичні реакції, порушення спілкування з оточуючими, емоційна нестійкість і холодність, підвищена уразливість, обумовлені психічними захворюваннями вираженого або прихованого характеру, відставанням або затримкою психічного розвитку, різними психічними патологіями. 3. Соціально-педагогічні чинники, що виражаються в дефектах шкільного, сімейного або суспільного виховання. 4. Соціально-економічні фактори, які включають соціальну нерівність, розшарування суспільства на багатих і бідних, зубожіння значної маси населення, обмеження соціально прийнятних способів отримання гідного заробітку, безробіття, інфляцію і, як наслідок, соціальну напруженість. 5. Морально- етичні фактори, що проявляються, з одного боку, в низькому моральному рівні сучасного суспільства, руйнування цінностей, в першу чергу духовних, падіння моралі, з іншого – в нейтральному ставленні суспільства до проявів девіантної поведінки. Не дивно, що наслідком байдужості суспільства, наприклад, до проблеми дитячого алкоголізму чи проституції, є  зневажливе ставлення дитини до сім’ї, школи, держави, що призводить до бродяжництва, формування молодіжних банд, агресивного ставлення до інших людей, вживанні спиртних напоїв, наркотиків, а також таких дій, як крадіжки, бійки, вбивства та спроб суїциду.