Становлення економічної соціології

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ БІЗНЕС-КОЛЕДЖ

РЕФЕРАТ

З предмета «Економічна соціологія»

на тему:

«Становлення економічної соціології»

                                                                                        Виконала студентка

                                                               Групи ООЗ-21

                                                                                      Тараненко О.В.

         Перевірив доцент, д. політ. н.

                                                  Васильчук Є.О.

Черкаси, 2022

Класичний етап становлення економічної соціології - це етап її теоретичної підготовки, формування вихідної методології: принципів аналізу реальних процесів під кутом зору взаємозв'язку економіки й суспільства, розробки категорій, необхідних для опису й пояснення цих взаємозв'язків. Цей етап (середина XIX — початок 20-х років XX в.) називають «класичною економічною соціологією», представниками якої вважаються К. Маркс, М. Вебер і Т. Веблен. Особливості цього етапу полягають у постановці й теоретичному аналізі найбільш великих проблем, що лежать «на стику» економіки й суспільства, у розробці соціологічної альтернативи чисто економічному погляду на розвиток економіки.

Характерною рисою методології К. Маркса (1818 – 1883) є соціальний підхід до економіки. Маркс розглядав закономірності економічного розвиткуз позицій інтересів, діяльності й відносин класів і, відповідно, стрижнем соціального механізму розвитку економіки виступала класова боротьба пролетаріату й буржуазій (руйнування, революція ). Основу соціального механізмустановить, по К. Марксу, економічний інститут власності, а схованими пружинами, за допомогою яких можна управляти ходом соціально-економічних процесів, є економічні інтереси різних соціальних груп, взаємодіючих із приводу виробництва, розподілу й споживання обмежених економічних ресурсів. У реалізації цих економічних інтересів буржуазія діє як керуючий, а пролетаріат - як керований, експлуатований клас. Регулятором соціальної активності буржуазій є одержання максимального прибутку шляхом експлуатації робітників; останні ж прагнуть дорожче продати свою працю, щоб поліпшити умови й можливості відтворення своєї робочої сили.

Опис і пояснення регуляторів соціальної активності різних класів, групі страт припускає виявлення структури взаємозв'язків між сукупністю нормативних стандартів, що визначають їхню життєдіяльність, і соціальними очікуваннями стосовно цих стандартів як передумовою їх економічної поведінки. Керованими елементами суспільного устрою є, у контексті концепції К. Маркса, задоволення й стимулювання економічних інтересів, ство-рення сприятливих умов праці й відтворення робочої сили й ін. У якості некерованих елементів, тобто тих, на які не можна впливати безпосередньо, виступають рівень і масштаби первинного нагромадження капіталу, стан економічних відносин, стан і рівень розвитку техніки й технології, соціальна організація громадянського суспільства. Подібної позиції щодо некерованих елементів суспільного устрою дотримуються й М. Вебер і Т. Веблен.

Дія (точніше, бездіяльність) соціального механізму, по К. Марксу, полягає в поглибленні протиріччя й наростанні конфлікту між економічними інтересами буржуазій і робітників, який проявляється в посиленні диференціації суспільства по доходах і усвідомленні ними цього посилення. К. Маркс уважав, що протиріччя між економічними інтересами буржуазій і пролетаріату, не підлягає регулюванню й веде до насильницької зміни форм економічних і політичних відносин. У реальності, як показав досвід розвитку провідних капіталістичних країн, можливий пошук компенсаторних соціальних механізмів, дія яких спрямовано на узгодження (тією чи іншою мірою) економічних інтересів і вдосконалювання економічних відносин існуючих класів у руслі розгортання науково-технічного прогресу.