Етноцентризм у міжкультурних відносинах

Етноцентризм у міжкультурних відносинах.

Вступ. Розкриваючи тему есе, необхідно розкрити поняття етноцентризму, його особливості та значення в міжкультурних відносинах під етноцентризмом розуміють ‒ (грец. Etnos ‒ плем’я, група, народ і від лат. centrum ‒ осередок, клітина) ‒ тенденція, як етнічний показник етноцентризм розглядається як сприйняття та оцінка людиною явищ навколишньої дійсності з «позицій» етнічної спільності.

Значущість етноцентризму як соціально-психологічного явища залежить від наявності набору масових ірраціональних позитивних уявлень про власну етнічну спільноту як «ядро», що групується навколо етнічних спільнот.

Водночас, слід відмітити, що  утвердження властивих етноцентризму ознак власної етнічності не означає формування негативного чи навіть ворожого ставлення до представників інших етнічних спільнот.

Поняття етноцентризму. Поняття етноцентризму було введено в науку американським соціологом У. Самнером, що фактично забезпечило його широку популярність і широке поширення в науковому середовищі. У 1906 р. У. Самнер дав визначення цьому поняттю. За його словами, етноцентризм — це «погляд на речі, згідно з якими у центрі всього стоїть власна група, і всі інші порівнюються з нею».

В останні роки в соціальній психології, соціології, етнографії широко використовується термін «етноцентризм». Дослідники розглядають етноцентризм як властивість сприйняття й оцінки життєвих явищ крізь призму традицій і цінностей свого етносу, які виступають еталоном або оптимумом. При цьому орієнтиром може вважатися що завгодно: релігія, мова, національна кухня, традиційний одяг тощо. М. Брюер і Д. Кемпбелл у 1976 р. виділили основні риси етноцентризму, а саме: - прийняття й оцінка елементів власної культури - норм, ролей і цінностей - як "природних" і безперечно "правильних", а інших культур - як «неприродне» і як «неправильне»; - ставлення до звичаїв і традицій своєї групи як до універсальних; - уявлення про те, що для людини природно співпрацювати з членами власної групи, допомагати їм, віддавати перевагу своїй групі, пишатися нею та виявляти недовіру і навіть ворожість до інших членів групи. Остання ознака як специфічний механізм міжгрупового сприйняття з часом отримає свою назву — груповий фаворитизм, тобто стратегія міжгрупового сприйняття та міжгрупової поведінки, заснована на тенденції сприяти за всіма параметрами своїй групі (групі) та її членам. порівняно з іншими групами (аутгрупами).

Природа етноцентризму визначається типом суспільних відносин, ідеологією, змістом національної політики, а також особистим досвідом індивіда. Як і будь-яке інше соціально-психологічне явище, етноцентризм не можна розглядати лише як щось позитивне чи лише як негативне, і щодо нього взагалі не прийнято жодних оціночних суджень.

Етноцентризм і міжетнічна взаємодія. Здійснюючи аналіз даної теми варто зазначити, що етноцентризм тісно пов'язаний з етнічною взаємодією і виступає базовим компонентом, адже етноцентризм часто є перешкодою для міжетнічної взаємодії та є явищем, яке обтяжує стосунки між різними соціальними групами та їх представниками, але водночас при правильній взаємодії етноцентризм сприяє збереженню їхньої ідентичності та концентрації їхніх характеристик. Якби етноцентризм був обмежений або повністю ліквідований, процес асиміляції відбувався б значно швидше.

Етноцентризм як опис образу своєї чи іншої групи виникає в процесі взаємовідносин між етносами на основі двох діалектично пов’язаних процесів: зближення та роз’єднання. Взаємодія етносів супроводжується процесами адаптації, які можуть мати різні форми: від міжетнічної інтеграції до етнокультурної ізоляції. Успішна адаптація етносів у формі інтеграції залежить від позитивного ставлення до власної культури та культури етносів, що виявляється у формуванні позитивно орієнтованих авто- та гетеростереотипів.