Напрями та школи психології

Назва напрямку

Автори

Предмет дослідження

Основні положення

Біґевіоризм

Дж. Вотсон

поведінка людини, реакції її організму на зовнішні стимули

вчені повинні  вивчати те, що проявляється зовні та те, за чим можна спостерігати. Психічні явища, що пов’язані зі свідомістю: почуття, відчуття, думки, самосвідомість є недоступними науковому вивченню, оскільки вони є прихованими і неочевидними. Отже, якщо свідомий досвід не можна дослідити, то він так і залишиться прихованим, а можливо його взагалі не існує. Тому психології необхідно досліджувати те, що реально існує – поведінку (всі реакції організму на зовнішні впливи, які можна спостерігати ззовны і об’єктивно зафіксувати. Одиниця аналізу поведінки – конкретний зв’язок стимулу (S) та реакції (R) з метою передбачення та контролю поведінки людини. Правильно підібравши стимули для впливу на особу, можна отримати бажану поведінку. Отже, представники біхевіоризму не беруть до уваги спадковість людини, генозумовлені особливості, натомість вони вважають, що основою розвитку людини є розширення репертуару поведінки та набування нових реакцій, яке досягається шляхом научіння. Научіння – це результат досвіду людини – зміна потенційної поведінки.

Психоаналіз

З.Фройд, А.Адлер, Е.Фром, К.Ґорні, К.Юнг, Е.Еріксон

вроджені потяги поведінки, які можуть бути, як усвідомленими, так і неусвідомленими.

Засновник цього напрямку З.Фройд розглядав психіку людини як багаторівневу, глибинним рівнем якої є несвідоме. Він вважав, що психічне життя людини визначається несвідомим. Несвідоме виступає як прояв вроджених потягів (сексуальних та агресивних), які є джерелом психічної енергії, що визначають динаміку психічного життя людини, структуру психіки, характер людини та соціально-культурні явища.

З.Фройд вважав, що несвідоме реально існує, але сприйняття його свідомістю вимагає особливих зусиль, технічних процедур, певних навичок, пов‘язаних з умінням пояснити ці явища. Він показав, що події та враження раннього дитинства утворюють шаблон для більш пізнього сприйняття життєвого досвіду, дорослі люди несвідомо пояснюють своє життя виходячи з тих категорій, що були важливими в дитинстві.

Ґештальтпсихологія

М.Вертгеймер, В.Келер, К.Кафка, Б.Зейгарник, К.Левін

особливості пізнавальних психічних процесів, насамперед, сприймання, а також пам’яті, мислення та особливості соціальних явищ при взаємодії людини і середовища.

ґештальт – це стійка до змін параметрів унікальна значуща цілісність, що зникає при зміні структури звۥязків між його частинами та існує тільки у свіввідношенні з оточенням – тлом.

Представники ґештальтпсихології багато зробили для експериментального обгрунтування принципу цілісності, який підкреслював взаємовплив поведінки людини і оточення, що дало поштовх для розвитку гуманістичної психології. Також ідеї ґештальтпсихології збагатили дослідження пізнавальних процесів та знайшли своє продовження в когнітивній психології.

Когнітивна психологія

Дж.Стерлінг, Р.Аткінсон, У.Найссер, С.Шехтер, М.Айзенк, Дж.Келлі

внутрішня організація психічних пізнавальних процесів та їх компонентів: сприймання, пам‘яті, уваги, мислення, мовлення, очікування, процес розв’язання задач, прийняття рішення, творчість.

Дж.Стерлінг, Р.Аткінсон вивчають пізнавальні та виконавчі процеси поведінки; У.Найссер наголошує на вирішальній ролі знань (результатів пізнавальної діяльності) у поведінці; С.Шехтер створив когнітивну теорію емоції; М.Айзенк вивчав індивідуальні відмінності людей у пізнавальних процесах. Представники цього напрямку часто вдаються до аналогії між обробкою інформації комп‘ютерами та людиною.

Основна ідея цієї теорії – значну частину людської поведінки можна пояснити в термінах ментальної обробки інформації.

Гуманістична психологія

Г.Олпорт, Г.Мюррей, К.Роджерс, А.Франкл, А.Маслоу, В.Роменець

здорова творча особистість як унікальна цілісна система

А. Маслоу вважав, що центральним ядром особистості є мотивація, яка впливає на особистість в цілому. А.Маслоу описав людину як „істоту бажаючу”, що прагне до задоволення потреб, які він розташував у певній ієрархії. Основним моментом особистісного розвитку є, за К.Роджерсом, Я-концепція та відповідність “Я-реального” та “Я-ідеального” людини. В.А.Роменець розглядає вчинок як “логічний осередок психічного”, як вищу форму душевно-духовної активності, наповнену для людини конкретним життєвим смислом. Шатенко В.О. підкреслює, що сучасна українська школа психології вчинку В.А.Роменця акцентує увагу не стільки на визначенні вчинків як культурно-історичних зразків (стереотипів) поведінки, що повинні засвоюватись і відтворюватись індивідом, скільки на визначенні їх як неповторних, творчих, відповідальних душевно-духовних актів, здійснюючи які людина реалізує свою сутнісну міць, зростає як непересічна вільна, соціокультурна особистість і неповторна індивідуальність.

Психологія діяльності

Л.С.Виготський, П.П.Блонський, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, П.Я.Гальперін, Г.С.Костюк

психіка як функція мозку, форма відображення дійсності

Розвиток особистості відбувається в процесі включення у різні види діяльності (гра, учіння, праця, спілкування). Психіка формується у діяльності та посідає в ній певне місце, виявляючи свої особливості. Психіка залежить не від діяльності взагалі, а від провідної діяльності. Провідна діяльність − це не лише діяльність, в якій вирішуються протиріччя між потребами та можливостями їх задовольнити, а й та діяльність, яка «веде» за собою розвиток. Завдяки їй відбувається формування та розвиток психічних процесів, формування рис та якостей особистості тощо.

Східна психологія

свідомість

Свідомість в психології буддизму – це те, з чого все походить, істинна природа свідомості ”це – найбільша ясність та єдність, всеохоплююча цілісність, квінтесенція дійсності”. Рівень розвитку кожної людини визначається станом її свідомості. Людина проходить різні варіанти цих станів: від тваринного до втілення божества, що вільно управляє всіма функціями власної тілесної форми та зовнішніх об’єктів.

Трансперсональна психологія

синтез ідей західної та східної психології

всі напрями психології є по суті моделями, а значить, не можуть претендувати на роль “абсолютної істини”: вони, скоріше за все, представляють собою лише деякий неминуче окреслений образ реальності. Більш того, ці моделі доповнюють одна одну, а не суперечать одна одній. Саме тому, транс персональна психологія зацікавлена в широкій інтеграції різноманітних ідей, представлених у різних школах психології – Западній та Східній, поведінковій і динамічній, екзистенційній і соціальній.