Метод переговорів у рішенні конфліктів

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Львівський національний університет імені Івана Франка

Економічний факультет

Кафедра менеджменту

Реферат

з дисципліни “ Психологія управління ”

на тему:

“ Метод переговорів у рішенні конфліктів ”

Виконала:

студентка групи ЕКМ-24с

Коновалова Дар'я

Перевірив викладач:

Стасюк Марія Миколаївна

Львів – 2020 

Зміст

Постановка проблеми 3

Аналіз останніх досліджень і публікацій з даної тематики 4

Мета та актуальність теми 7

Виклад основного матеріалу 8

Висновки 16

Література 17

Анотація 18

Summary 18

Постановка проблеми

Організація є основним осередком у соціальній структурі сучасного суспільства, оскільки соціальне життя людей відбувається в межах певних організаційних структур.

Організація – це соціальна група, що об’єднує на основі спільної мети людей, діяльність яких свідомо координується й спрямовується в інтересах досягнення цієї мети. Для точності дослідження організацію необхідно розглядати як певне цілісне утворення, функції якого полягають у налагодженні зв’язків і відносин, спрямованих на досягнення цілей і розв’язання стратегічних і тактичних завдань. Конфлікти неминучі для будь-якої організації, що розвивається.

Здатність організації нейтралізувати соціально-негативні конфлікти є показником сильної корпоративної культури. Під час формування такої культури в організації члени колективу не бояться обговорювати поточні конфлікти й виявляти предмет суперечностей чи проблеми, виробляючи при цьому нові культурні зразки взаємодії один з одним у ситуації конфлікту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій з даної тематики

В. Гришина стверджує, що причини конфліктів можуть бути зведені до трьох груп: по-перше, сам зміст взаємодії; по-друге, особливості міжособистісних стосунків; по-третє, особистісні особливості учасників.

Проблемами вивчення управління конфліктами в організаціях займалися Е. Берн, Н. Гришина, О. Громова, М. Дойч, С. Ємельянов, А. Кошелєв, В. Лінкольн, В. Мастенбрук та ін.

В. Лінкольн виділяє причинові чинники конфліктів, які поділяються на п’ять типів: інформаційні, поведінкові, стосункові, ціннісні й структурні.

О. Громова вказує на кілька причин виникнення конфліктних ситуацій. Перша причина: так звана «зрівнялівка» загострює незадоволення тих, хто, уважаючи всіх рівними, бачить себе соціально обділеним, ідеологія «зрівнялівки» – одна з причин агресивної поведінки учасників конфліктів. Друга причина: неадекватне ставлення до тих, хто конфліктує, з боку адміністрації і трудового колективу. Третя – це вироблена методика залагоджування конфлікту, унаслідок чого деструктивні сили превалюють над конструктивними. Четверта причина – це необґрунтоване перекладання на адміністрацію розв’язання тих соціальних проблем, які варто вирішувати спільними зусиллями.

Пом’якшувальними чинниками конфліктної ситуації натомість традиційно вважаються такі:

а) орієнтація на кооперацію, співпрацю та взаємодопомогу як цінності зрівнювального колективізму;

б) участь працівників у колективному ухваленні рішень, що дає змогу утримувати конфлікт у допустимих межах;

в) переплетення рольових позицій, що виключає структурне джерело конфлікту.

Важливо, щоб обидві сторони