Чого насправдi дiти, коли вони не хочуть учитись

ЧОГО НАСПРАВДІ ХОЧУТЬ ДІТИ, КОЛИ ВОНИ НЕ ХОЧУТЬ УЧИТИСЬ

Розглядаються основні фактори, причини та сили мотивації навчання здобувачів початкової освіти. Також дається характеристика пізнавальним та соціальним мотивам.

Молодший шкільний вік є новою ситуацією розвитку та вимагає від дитини особливої діяльності – навчальної. Для того, щоб ця діяльність була ефективною, необхідно сформувати мотивацію до навчання. Саме це і є специфічним завданням молодшого шкільного віку. Дитина бажає виконувати соціально значиму та соціально оцінювану діяльність, а школі необхідна пізнавальна мотивація. Однією з найважливіших проблем навчання та виховання учнів є формування мотиваційної сфери молодших школярів [3, с. 72].

Молодший шкільний вік характеризується первинним входженням дитини до навчальної діяльність, оволодіння основними видами навчальних процесів. Але при цьому виникає складність: мотив, з яким дитина приходить до школи, не пов'язаний із змістом тієї діяльності, яку вона повинна виконувати у школі [1, с. 21].

Мотивація навчання складається з низки мотивів, які постійно змінюються і вступають у нові зв’язки один з одним (потреби та зміст навчання для учня, його мотиви, цілі, емоції, інтереси). Тому становлення мотивації є не простим зростанням позитивного чи посиленням негативного ставлення до навчання. Процес формування мотивації до навчання є ускладненням структури мотиваційної сфери, спонукань, що входять до неї, появою нових, більш зрілих, іноді суперечливих відношень між ними [4, с. 130].

Під мотивом навчальної діяльності розуміються всі фактори, що зумовлюють прояв навчальної активності: потреби, цілі, установки, почуття обов'язку, інтереси тощо. У науково-методичній літературі виділяють такі (чинники) мотивації навчання:

• навчання заради навчання, без задоволення від діяльності чи без інтересу до предмету, що викладається;

• навчання без особистих інтересів та вигод;

• навчання для соціальної ідентифікації;

• навчання заради успіху або через побоювання невдач;

• навчання з примусу чи під тиском;

• навчання, засноване на поняттях та моральних зобов'язаннях або на загальноприйнятих нормах;

• навчання задля досягнення мети у повсякденному житті;

• навчання, засноване на соціальних цілях, вимогах та цінностях [6, с. 152].

Про мотиваційну готовність дітей 6-7 років до школи свідчать їхнє ставлення до навчання як до серйозної суспільно-значущої діяльності, емоційна схильність виконувати вимоги дорослих, пізнавальний інтерес до навколишньої дійсності, прагнення опановувати нові знання і вміння [2].

До мотиву навчання можуть входити такі причини: інтерес до навчання взагалі (заснований, ймовірно, на потребі нових вражень від набуття знань), бажання отримати освіту у зв'язку з розумінням її необхідності для життя та професійної діяльності, бажання заслужити похвалу [6, с.154].

Особливістю мотивації більшості учнів молодших класів є беззаперечне виконання вимог вчителя. Соціальна мотивація навчальної діяльності настільки сильна, що вони навіть не завжди прагнуть зрозуміти, для чого потрібно робити те, що їм говорить вчитель: необхідно виконати будь-яку роботу за вказівкою вчителя, оскільки отримані завдання здаються їм важливими. Це, безумовно, має позитивний бік, тому що вчителю було б важко щоразу пояснювати учням значення того чи іншого виду роботи для їхнього навчання. Вони люблять і поважають вчителя, насамперед через те, що він вчитель, що він вчить; крім того, вони хочуть, щоб він був вимогливий і суворий, оскільки це підкреслює серйозність та значущість їх діяльності [1, с. 23].

У період молодшого шкільного віку з'являються нові мотиви (потреби, інтереси,