Становлення і розвиток педагогіки творчості –2год

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ

Тема. Становлення і розвиток педагогіки творчості –2год.

План

1. Зародження педагогіки творчості.

2. Гуманістична педагогіка Відродження та Просвітництва. 3. Розвиток особистісно орієнтованої педагогіки.

4. Педагогічні концепції XX-ХХІ століття.

Література

1. Пихтіна Н.П. Педагогічна творчість: навч. Посіб. Ніжин: НДУім. М. Гоголя, 2012. 175 с.

2. Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості: Підручник. Київ:Міленіум, 2006. 344 с.

Творчість – одне із найзагадковіших явищ у житті кожної людиниі суспільства в цілому. Творчість не тільки забезпечує поступальнийрухсуспільства вперед, розвиток земної цивілізації. Творчість, щоможенавіть важливіше, з погляду гуманності буття, маючимогутнійпсихореабілітаційний ефект, охороняє людину-творця відстресів,відгороджує від повсякденності і суєти, дозволяє зануритисявсебе, усвою творчість, черпати в ній сили й натхнення для життя і творчихзвершень. Люди, здатні до творчості, легко адаптуються в будь-якомусоціальному середовищі, життєвій і професійній ситуаціях.

Педагогічна творчість займає особливе місце серед різнихвидівтворчості, оскільки саме вона визначає вектори динамічногорозвиткувсіх творчих процесів людства. Носієм педагогічної творчості євихователь, вчитель, які стоять біля витоків розвитку особистостікожної людини. Саме педагог значною мірою супроводжує і надихаєтворчий розвиток людини у найбільш сензитивні до педагогічноговпливуперіоди її життя. Метою і результатом педагогічної творчості єтворчий розвиток дітей, який передбачає поступове формуваннявнихздатності до творчості – інтегральної якості особистості, щооб'єднує спрямованість й мотиви, творчі уміння й психічні процеси,характерологічні якості особистості, які забезпечують людині успіхутворчості і піднімають діяльність людини до творчого рівня.

Нині у контексті особистісно орієнтованої педагогіки XXI століттяпотребує переосмислення і творчого використання педагогічна спадщинарізних історичних епох і цивілізацій.

1. Здобутки античної педагогіки, на ґрунті яких вирослочималояскравих постатей (мислителі, філософи, педагоги), – великі й

незаперечні. У Давній Греції зародилися перші педагогічні теорії щодорозвитку особистості. Серед їх авторів – Сократ, Платон,Аристотель,Демокріт, Протагор та інші.

Важливою для педагогіки є теза Демокріта про те, щолюдинуформує передусім життєвий досвід, а виховання йнавчанняоблагороджують людину, розвивають розум і роблять її щасливою, томуобов'язок дорослих – дати можливість дітям учитися.

Протагор вказував на те, що людський досвід є явищемсуб'єктивним, тому не можна говорити про одну правду, боправдєстільки, скільки людей, тому що «людина є мірою всіх речей–існуванняіснуючих і неіснування неіснуючих». Саме він відкрив еру людинивгрецькій філософії. «Освіта не дає паростків у душі, якщовонанепроникає до значної глибини», – стверджував Протагор, маючинаувазіскладність і взаємозумовленість процесів виховання та навчання.Відповідно до цього філософ формулює фундаментальне положенняпропровідну роль виховання в процесі розвитку особистості.

Сократ вважав, що людина повинна піклуватися про своюдушуйпізнавати тільки саму себе, звідси й мета – самопізнання і моральнесамовдосконалення.

Платон вимагав забезпечити виховання характеруйрозумуособистості, а також релігійне, моральне й національне вихованнямолоді.Його ідея щодо природи й особливостей виховання спираєтьсянате, що«тіло людини тісно пов'язане з душею, але в тій сполуці першістьтребавизнати за душею, бо вона надає тілу прикмет шляхетності». Тому, надумку Платона, вправи тіла мусять застосовуватися як основа вихованнядуші.